На Чернігівщині 3 лютого попрощалися з п'ятьма захисниками України: Станіславом Гордієнком, Володимиром Коржем, Володимиром Віватенком, Василем Прохоренком та Сергієм Козаченком.
Про це повідомили в Бахмацькій, Куликівській та Талалаївській громадах. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Станіслав Віталійович Гордієнко народився 24 квітня 2000 року в селі Українське на Прилуччині.
Згодом родина переїхала до Бахмача, де Станіслав закінчив місцеву ЗОШ І-III ступенів №4.
Навчався у Прилуцькому педагогічному коледжі на факультеті журналістики.
У 2019–2021 роках проходив контрактну службу в лавах ЗСУ, був звільнений за станом здоров’я.
30 березня 2023 року добровільно долучився до війська.
Станіслав Віталійович служив пілотом ударних безпілотних авіаційних комплексів.
За мужність, професіоналізм та успішне виконання бойових завдань був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест".
11 жовтня 2025 року боєць загинув на Харківщині. Відтоді чоловіка вважали зниклим безвісти.
Поховали військового на кладовищі у місті Бахмач.
2 та 3 лютого у громаді оголосили дні жалоби.
Володимир Миколайович Корж народився 21 жовтня 1983 року в селі Дроздівка.
Навчався в місцевій школі. Продовжив навчання в Куликівському аграрному ліцеї.
Закінчив Чернігівський радіомеханічний технікум за спеціальністю "Ремонт та обслуговування автомобілів та двигунів".
Мобілізували Володимира Миколайовича до лав ЗСУ 15 жовтня 2024 року.
Ніс службу на посаді стрільця-помічника гранатометника.
З 14 січня 2025 року вважався зниклим безвісти. Смерть бійця підтвердили за результатами ДНК-експертизи.
Загинув Володимир Корж під час бойових дій в Ізюмському районі на Харківщині.
У Куликівській громаді 3, 4 та 5 лютого оголосили дні жалоби.
Володимир Андрійович Віватенко народився 9 листопада 1999 року в селі Стара Талалаївка.
Закінчив місцеву школу, потім Глинський професійний аграрний ліцей, де отримав спеціальність водія.
Працював водієм у різних фірмах в Україні й за кордоном.
Чоловіка призвали на службу до лав ЗСУ 9 квітня 2025 року.
Загинув 29 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровському напрямку.
Поховали бійця на кладовищі у рідному селі.
У Талалаївській громаді 3 лютого оголосили днем жалоби.
Василь Іванович Прохоренко народився 12 листопада 1977 року в селі Ковпита.
З 1985 по 1995 рік навчався в Ковпитській школі.
Після закінчення школи проходив строкову військову службу.
Працював охоронцем на складі та у військторзі.
У 2001 році одружився, разом з дружиною виховали сина.
У 2014–2015 роках захищав Україну в зоні АТО. Під час оборони Донецького аеропорту біля села Піски зазнав поранення. Був нагороджений нагрудним знаком "Учасник АТО".
24 лютого 2022 року знову став на захист України. Воював на Чернігівщині, Сумщині, Луганщині, Донеччині. Був нагороджений медаллю "За оборону Чернігова".
Поблизу населеного пункту Карлівка Покровського району на Донеччині 23 серпня 2024 року Василь Прохоренко зник безвісти.
Поховали бійця у рідному селі.
Сергій Петрович Козаченко народився 22 грудня 1972 року в селі Глібівка Чернігівського району.
Навчався в Седнівській середній школі. Продовжив навчання в спортивному інтернаті в Чернігові.
Проходив строкову військову службу.
Після армії одружився, у подружжя народився син Ростислав.
"Дуже любив природу. Знав історію, любив літературу. Захоплювався садівництвом".
Загинув під час виконання бойового завдання 19 серпня 2024 року на Сумському напрямку.
Поховали бійця на кладовищі "Яцево" у Чернігові.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
