На Чернігівщині 13 грудня в останню путь провели двох захисників України: Сергія Самоткана та Володимира Коваленка.
Про це повідомили рідні бійців. Також інформацію надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Сергій Олександрович Самоткан народився 15 березня 1981 року в селі Черняхівка Ніжинського району.
У 1998 році закінчив місцеву школу.
Після школи вступив до ПТУ №11 у Ніжині, де навчався до 1999 року за фахом "слюсар-електрик з ремонту електроустаткування".
У червні 1999 року почав строкову службу, проходив навчання у навчальному центрі в Десні, пізніше його перевели у підрозділ ракетних військ. Служив у місті Конотоп. У 2000 році чоловіка звільнили у запас.
З 2001 по 2019 роки працював у КО "Київзеленбуд", у КП "Утримання зелених насаджень" на посаді озеленювача.
У 2019 році повернувся до рідного села і працював сезонним робітником на сільськогосподарському підприємстві.
15 листопада 2024 року Сергія Олександровича мобілізували до лав ЗСУ.
Служив у 17-й окремій важкій механізованій бригаді імені Костянтина Пестушка.
Воював на Сумському напрямку, брав участь в Курській операції.
"Він був старшим відділення, ворог почав штурмові дії, і з ним втратили зв’язок 18 січня 2025 року. З того часу він вважався зниклим безвісти. У серпні, під час великого обміну тілами, ДНК збіглося і ми дізнались про загибель", — розповів брат Сергія Олександр.
У бійця залишились дружина Валентина, син Роман, мати Ганна та брат Олександр.
"У вільний від роботи час любив ловити рибу, а найбільше ходити по гриби в ліси, знав усі ділянки, як виростають і в який період, був асом у цій справі. Спокійний, незадерикуватий, працелюбний був", — згадує брат Олександр.
Поховали захисника у його рідному селі.
Володимир Володимирович Коваленко народився 24 червня 1981 року в селі Стольне на Менщині.
З 1987 по 1996 роки навчався у Стольненській середній школі. Після закінчення дев’ятирічки вступив до Київського геологорозвідувального технікуму за спеціальністю "бухгалтерський облік".
З 2001 року проходив строкову військову службу, служив на посаді старшого водія-майстра.
Після служби працював у компанії менеджером з реалізації побутової хімії, а пізніше перейшов на будівництво, де і працював до повномасштабного вторгнення 2022 року.
До лав Збройних Сил пішов добровольцем у перші дні війни.
Зник безвісти 20 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Журавка Покровського району на Донеччині.
Поховали бійця у Чернігові.
У нього залишились дружина Людмила та син Дмитро, мати Людмила, сестри Наталя та Світлана.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
