Перейти до основного змісту
"Переживемо. Без світла, але без них": як живе Славутич без електрики

"Переживемо. Без світла, але без них": як живе Славутич без електрики

Місто Славутич розташоване на території Чернігівщини, але юридично підпорядковується органам влади Вишгородського району Київської області. Місто, побудоване після аварії на Чорнобильській АЕС для її працівників. Славутич повністю залежить від електрики й відсутність газопостачання змушує містян та владу шукати альтернативні способи повноцінного життя під час відключень електроенергії. Як живе місто, коли електрика відсутня — читайте у матеріалі.

Влаштував вдома "Пункт незламності"

Андрій Пелих працює на Чорнобильській атомній електростанції й живе у Славутичі.

Славутич без світла: як живе місто без електропостачання
Андрій Пелих. Суспільне Чернігів

Чоловік згадує, що 24 лютого 2022 року мав вихідний. Під час блокади росіянами міста та тимчасової окупації залишався вдома з дітьми. Каже, що тоді не були готові ні до війни, ні до блекаутів. Нині ж родина готова до різних обставин.

"Я влаштував для дружини так званий «пункт незламності». Тут стоїть звичайний акумулятор. Мені не вистачило, скажімо так, розуміння і бажання купувати EcoFlow, бо це дорого і не завжди потрібне. А в мене звичайний автомобільний акумулятор і до нього різні девайси, куплені у китайців. Є модем. До речі, якщо вимикається інтернет, то ми переходимо на такий маленький модем. Заряджаємо мобільні, різні ліхтарики тощо. Тобто маленькі павербанки. Це щодо світла".
Славутич без світла: як живе місто без електропостачання
Акумулятор та ліхтарики. Суспільне Чернігів

Для приготування їжі у родини є газова плита.

Славутич без світла: як живе місто без електропостачання
Газова плита. Суспільне Чернігів
"Тому що готувати їжу на EcoFlow ніхто не буде, бо це майже неможливо. У нас електроплити — вони «висаджують» будь-який EcoFlow за пів години, а може й менше. Тому для готування їжі в нас є газова плита. На балконі користуємося. Вмикаємо різні девайси, лампочки, різні штучки. Переживемо. Без світла, але без них (росіян, — ред.)".

За словами Андрія Пелиха, після того, як росіяни атакували підстанцію у Славутичі, тепер завжди готовий до блекауту.

"У принципі, ми пережили попередні зими, ті так звані блекаути. Я не переймався. Були відключення світла — так, ми знали, що через три години нам увімкнуть світло, або навіть через шість. Нічого страшного, ми почекаємо. А тут, коли так «гахнули» нам підстанцію, уже сильно. Саме від жовтня все це готове: у будь-який момент, якщо акумулятор розрядився, — вставив і дозарядив, коли з’явилося світло. А в мене є ще генератор, який діти купили".

Від електрики залежить і робота центру реабілітації для людей з інвалідністю

У центрі комплексної реабілітації для людей з інвалідністю "Благодар" також стежать за графіками відключень, бо від електрики залежить робота всього закладу.

Славутич без світла: як живе місто без електропостачання
Ганна Лутченко. Суспільне Чернігів
"Це справді складно, тому що не всі забезпечені альтернативними засобами — чи живлення, чи освітлення. Не у всіх є родичі, які могли б забезпечити це фінансово. Тому ми намагаємося щось готувати й далі годувати людей, закуповувати ліхтарики, альтернативні лампи освітлення. З дітьми дуже складно. У нас дуже багато дітей аутичного спектра. На сьогодні 178 осіб проходять реабілітацію. І це понад 100 дітей з інвалідністю", — розповідає директорка центру Ганна Лутченко.

Також за словами Ганни Лутченко, під час відключень важко спускатися до укриття.

"Дуже складно спускатися до укриття — тим паче, якщо це повітряна тривога під час відключення електроенергії. Це взагалі дуже великий стрес для дітей. Фахівцям важко проводити заняття — деякі можна проводити під час відключення, але якщо немає альтернативного освітлення, то вже о 15:30 у нас темно. І, звичайно, це впливає на процес харчування. Коли відключають електроенергію, ми або встигаємо зробити один обід, а вечерю — ні, або встигаємо зробити тільки вечерю, а обід — ні.

Місто зробило висновки

Як розповів Суспільному міський голова Славутича Юрій Фомічев, місто зробило багато висновків з минулого досвіду та змінило свої підходи у підготовці до відключень електроенергії. Зокрема, це стосується і роботи "Пунктів незламності".

Славутич без світла: як живе місто без електропостачання
Юрій Фомічев. Суспільне Чернігів
"От поки ми не отримали блекауту повноцінного, не відчули, як працюють «Пункти незламності», ми не розуміли, що вони роблять. Бо для нас «Пункт незламності» було таке: є місце, підключили генератори, кинули три подовжувачі, сидить жіночка на вході й на всіх чекає. А це так не працює. «Пункт незламності» — це мінімум десять, а то й 12 людей, бо це енергетик, який слідкує за генератором. Це не три подовжувачі — 50 мінімум, бо люди приходять зі своїми. Це отак от все. Це точно психолог має бути і, звичайно, правоохоронні органи. Тому це активна робота".

За словами Юрія Фомічева, вони змінюють і підхід до енергонезалежності.

"Генератор великий, який забезпечує повністю всю необхідну критичну інфраструктуру в період відключення. Але ми пішли далі: ми поставили акумулятор. Це 120 кВт запасу електроенергії. І коли вони починають розряджатися, то запускається генератор і починає їх заряджати. Тобто він не працює на будівлю, він працює на зарядку акумуляторів. Також вони, коли є сонячна погода, будуть заряджатися від сонячних батарей. Зараз працює система від мережі, працює мережа. Якщо ми мережу на рубильнику вимикаємо — усе, включається в аварійному режимі. Ми можемо так працювати доволі довго.
Славутич без світла: як живе місто без електропостачання
Акумулятор. Суспільне Чернігів

У жовтні через удар росіян по одній з енергетичних підстанцій у Славутичі три доби був блекаут. За десять днів до цього місцева влада дала команду перевірити всі генератори.

"Усі відзвітувалися: перевірили, усе працює, супер. 1 жовтня, коли не стало електроенергії, не більш ніж 20% їх завелось. Акумулятор не працює, генератор не обслугований — він, може, взагалі в коробці лежав, але всі прозвітували, що все добре. Тому тестувати дуже важливо — і це те друге важливе, що ми винесли зі свого досвіду", — розповів міський голова.

Наразі у місті діють графіки відключень — три на три. Також сьогодні Славутич може самостійно забезпечувати себе електроенергією під час блекаутів. Основне джерело енергії — сонячні батареї та когенерація. Якщо місто має зайву електроенергію, то з часом буде віддавати її в загальну мережу.

"Сьогодні ми вже генеруємо власними потужностями, які вже є — близько 1,5 МВт електроенергії. Якщо казати про критичну інфраструктуру — то споживаємо ми десь 600 кВт. Тобто вже є зайве, ми зараз оформлюємо всі необхідні дозволи, щоб віддавати в мережу. Але до кінця року буде ще мінімум 1,5 МВт сонця, яке запрацює весною".

Славутич без світла: як живе місто без електропостачання
Сонячна станція у Славутичі. Суспільне Чернігів

Юрій Фомічев каже, що місто планує знижувати споживання електроенергії.

"Перехід на теплові насоси на басейнах — це в чотири рази менше енергії, ніж ми споживали до цього теплової. І такі кроки дають можливість вийти на повну енергонезалежність уже найближчим часом. Я думаю, що 2026 рік — ми будемо абсолютно острівним режимом жити. Він не буде той, про який я мрію, бо я мрію про зелений острівний режим. Когенерація — це газ. Я вважаю, це тимчасові рішення, бо ми зараз у війні й ми маємо себе забезпечити. Але як тільки ми закінчимо війну і йдемо в Євросоюз, ми маємо розуміти, що далі енергетика має бути виключно зеленою".

За словами міського голови, зараз одна із цілей роботи — зробити перехід від Чорнобильської атомної електростанції до "зеленої" енергетики.

"Ми хочемо мати біо-ТЕЦ — тобто котельню, яка на біомасі, на деревині працює і ще й через турбінку виробляє електроенергію. От тоді ми станемо повністю «зеленим островом» — і це дасть нам можливість і відповідати вимогам Європейського Союзу, екологічним, врешті-решт, вимогам".

Наразі місцеві жителі, за словами Юрія Фомічева, підготувалися до відключень електроенергії. Їхню готовність влада побачила під час блекауту в жовтні цього року.

"Жодного вогнища у дворах я не бачив, щоб хтось виходив у двори готувати їжу, бо в усіх газові невеличкі плитки, якісь балони — практично всі були забезпечені. Коли зникає світло, навіть на три години по графіку, я дуже часто бачу: в будинках світяться вікна, бо люди поставили якісь резервні системи живлення, чи це просто ліхтарі з акумулятором, який дає більше комфорту, чи це повністю система, яка тобі забезпечує всю квартиру. Багато людей пішло на це. Тому люди справді підготувалися дуже якісно — і це важливо. Не може влада забезпечити все, особливо в період війни, коли ми жили одним життям і не готувалися до цього. Відверто кажучи — ми не готувалися до блекаутів".
Славутич без світла: як живе місто без електропостачання
Площа у Славутичі. Суспільне Чернігів

Як жителі організовують побут під час відключень

Місцеві жителі розповіли, як організовують побут під час відключень електроенергії.

Славутич без світла: як живе місто без електропостачання
Вікторія. Суспільне Чернігів
"Нещодавно купили газовий балон. Я сама з дитиною дома, боюсь ним користуватися, але якщо прийдеться — будемо. Коли за графіком вимикають світло, то намагаємося, щоб вдома їжа була наготовлена, і потрібно лише підігріти. А коли неочікувані відключення, намагаємося щось швидкого приготування: брати їжу і готувати в укритті", — повідомила місцева жителька Вікторія.
Славутич без світла: як живе місто без електропостачання
Микола. Суспільне Чернігів
"Я літня людина, нажив я собі вже якось. Є балон, плита, а так нічого не зробиш — війна", — розповів житель Славутича Микола.
Славутич без світла: як живе місто без електропостачання
Яна. Суспільне Чернігів
"Купили генератор, купили екофлоу. Якщо блекаут — у машину і на дачу, де є піч, газ", — розповіла Яна.

До графіків відключень адаптується й місцевий бізнес

Фітнес-тренерка Світлана Пелих розповіла, що під час блекауту люди йшли за емоціями в зал.

Славутич без світла: як живе місто без електропостачання
Світлана Пелих. Суспільне Чернігів
"Коли почалися перші жорсткі блекаути, я була здивована — у мене були повні зали, тому що люди йшли за емоціями, йшли, щоб поспілкуватися, щоб переключитися. Дійсно. Необхідність. Кортизол тисне, це ж страшна депресія. Сюди приходиш до тренера, в якого хочеш-не-хочеш, але посмішка, музика, і ти повністю перевтілюєшся, йдеш задоволеною, щасливою. І коли почалися ось ці блекаути, це, звичайно, застало нас зненацька, бо ще не було достатньо способів освітлювати залу. А зараз, у принципі, ми вже озброєні до зубів: лампи, програвачі, гірлянди".

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.

Топ дня
Вибір редакції
На початок