Обласний центр народної творчості запустив проєкт "Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини". Ініціатива розповідає про населені пункти області та їхні топонімічні особливості. Далі в матеріалі дізнаєтеся про села Грем’яч та Бугринівка Новгород-Сіверської громади.
Грем’яч
Це село розташоване найпівнічніше у Новгород-Сіверському районі. Дослідники вважають, що Грем’яч з’явився десь у ХІІІ столітті. Перша згадка про нього датується 1604 роком.
Місцеві розповідають, що у давні часи там, де нині розташоване село, були тільки луки й пасовиська. За кілька кілометрів текли ріки.
"А тут помітили нове джерело, ключі якого почали бурхливо бити з-під землі. Від цього гриміло навкруги, наче від водоспаду. Тому річку, що утворилася, назвали Грем’ячкою. Оселилися навкруги джерела люди. І назвали своє поселення Грем’яч (споріднене до назви річки)".
Бугринівка
Село розташоване на берегах річки Малотічки, правої притоки Десни, у північній частині Новгород-Сіверського району. Первинно це поселення аж до кінця XIX століття мало назву Багринівка.
Учені та краєзнавці по-різному намагаються пояснити походження назви села. Є версія, що вона походить від тюркського слова "багрь", яке позначає відтінок кольору.
У народному переказі назва села, можливо, пов’язана з першим його поселенцем, на ім'я Багрин, який у 1709 році обслуговував млини, поля та сінокоси в долинах річки Малотічки.
У першій половині XX століття село офіційно мало назву Бугринівка. На сторінках стародавніх літописів і документальних джерел з історії Русі, зокрема Іпатіївського літопису, ця річка згадується під назвою Молочна.
"Річка Малотічка відіграла значну роль у житті всіх поселень, які виникали біля неї, від періоду пізнього палеоліту (давньокам’яної доби) близько 40 тисяч років тому до сьогодення. Про заселення цієї місцевості в IX–XII століттях свідчать матеріали археологічних досліджень городища й могильників Новгород-Сіверського повіту. До сіверських поселень періоду Київської Русі IX–XII століть належить і городище, знайдене в 1878 році Дмитром Самоквасовим у кінці Бугринівки на лівому березі річки Малотічки".
За гетьманування Івана Брюховецького на території Новгород-Сіверської сотні розпочався процес заселення порожніх земель з подальшим виникненням тут нових населених пунктів, зокрема й нового поселення під назвою Багринівка.
За переписом 1723 року в селі налічувалися 28 козацьких дворів, а 1732-му – 31.
"Образ села XVII–XVIII століть – це охайні біленькі хати-мазанки з калиною під вікном, невід’ємна частина місцевого пейзажу – млини, які протягом багатьох років відігравали важливу роль у житті населення. Крім водяних млинів характерним елементом тутешнього краєвиду стала церква Архістратига Михайла, яка проіснувала 300 років і була зруйнована у 40-і роки XIX століття".
Після руйнування водяного млина місцеві почали використовувати енергію вітру і спорудили вітряк на околиці Бугринівки, на пагорбі.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
