У Чернігові 2 жовтня попрощалися з 23-річним нацгвардійцем 15-ї бригади "Кара-Даг" Іваном Куковицьким, якого майже 11 місяців вважали зниклим безвісти. За словами його дружини Вероніки Куковицької, чоловік був парамедиком. 31 жовтня 2024 року зник на Покровському напрямку.
Про загибель чоловіка дружина дізналася 27 вересня цього року. А його тіло повернули до України у червні під час репатріації.
"Зателефонували знайомі, сказали: «Ти знаєш, що вже сталося?». Я була здивована, мені сказали, що вернули Ваню. Я секунду не зрозуміла взагалі, обміну полоненими ж не було, як це повернули? Я не зрозуміла спочатку, в ту секунду, що це саме за репатріацією повернули. Я зателефонувала в частину, мені повідомили, сказали: «Так, повернули вашого чоловіка». Також я отримала постанову, що це саме репатріація, два збіги ДНК", — згадує Вероніка Куковицька.
На прощання з Іваном Куковицьким у Катерининському соборі у Чернігові зібралися рідні та близькі. Вероніка Куковицька розповідає, у 2020 році він проходив строкову службу, а у 2022-му підписав контракт та долучився до Національної гвардії.
"Під час повномасштабного вторгнення він був на блокаді в Київській області. Він спочатку був просто, як звичайний військовослужбовець Національної гвардії. Ходив на патрулі, а потім, через певний час, він сказав, що «я хочу поїхати на навчання, на медика». Він свій шлях почав ще на початку 2023 року. Постійно їздив на навчання, підвищував свою кваліфікацію. І він був впевнений, що це його. І саме він особисто вибирав стати парамедиком", — розповідає дружина.
Торік у жовтні Іван Куковицький був на Покровському напрямку. Вони з Веронікою чекали на народження дитини. Каже: чоловік намагався за першої можливості виходити на зв’язок. Востаннє вони зідзвонювались 31 жовтня.
"Наша остання розмова була про те, що я йому розповіла стать нашої дитини. Я маю нашу таку спільну особливу річ, це записочка, на якій написано, що це дівчинка. Я після УЗД приїхала додому і хотіла, щоб ми разом дізналися, що це буде донечка. І по відеозв'язку я йому першому показала, повернула, що це буде дівчинка. Першого листопада 2024 року я отримала сповіщення про те, що він безвісти зник".
Вероніка розповідає, до останнього вірила, що чоловік у полоні.
"Щодо обставин зникнення велику надію давало те, що побратими казали, що не було тіла на позиціях. Він тільки один там не був. І це давало величезну надію, що він повернеться. Після того як я дізналася, що мій чоловік загинув, я б хотіла продовжити те, що я робила, коли він зник. Я не давала про нього забути постійно. І на цей час також я хочу, щоб більше людей його пам'ятало".
Поховали Івана Куковицького у його рідному селі Старий Білоус, що поблизу Чернігова.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
