Вишивкою рятується від депресії жителька села Карильське, що на Чернігівщині, Надія Приходько. Зараз у неї вже назбиралося до сотні вишитих картин.
За вишиванням жінка проводить по кілька годин на день.
"Вишиваю, бо було таке захворювання — депресія сильна, і я шукала, чим би мені зайнятися так, щоб я поринула туди вся".
Вишивка допомагає відволікатися від думок. Вишивати вчилась самотужки. Перші картини робила з бісеру.
"Це бісером вишила — п’ять тисяч бісеринок пришила туди".
Однак за словами Надії, бісер дорогий, на нього йшло пів пенсії.
"А тоді вже я стала вишивати нитками. А нитки — то кофти розплітаю, то светри, то все".
Рамки до картин робить чоловік. Якби не він, каже жінка, картини б лежали десь у купі. Пан Микола заняття дружини підтримує.
Тематику картин вишивальниця не підбирає. Просто докупає те, чого ще в неї нема.
"Люблю в українському стилі, яскраві щоб були картини".
Як каже Надія, інколи просиджує за вишиванням, поки не починає паморочитися в голові. Тоді переходить до в'язання.
"А тоді думаю, що треба ж очам трошки відпочити. Ввімкну радіо і в'яжу килимки до шостої години, а тоді з дідом дивимося телевізор, а я в'яжу капці або шкарпеточки".
Картини залишає собі, а килимки, шкарпетки, рукавички роздає односельцям.
"Це нав'язую, тоді пороздавала і знов в'яжу. Віддаю безплатно всім, нічого я не беру, не треба мені грошей".
Під картинами вдома стоять букети з сухоцвітів. Квіти — ще одне захоплення.
"Штук 200, мабуть, зацвітає тюльпанів, а царська корона — я рахував, то, мабуть, 130 квітло одразу", — розповідає чоловік Надії Микола.
Скільки загалом видів і сортів квітне у дворі перед будинком, подружжя не знає.
"Айстри люблю, дуже гарні. Юку люблю. Усі люблю, звісно. А як прополюю: і оту шкода взяти, і оту шкода викинути, я тоді і лаюся, і можу матюкатися на них, мені шкода їх, а вони ж густі, де їх подіти всі. Навесні роздаю, везу в магазин розсаду".
Жінка розповідає, що для неї квіти та вишивання — це не робота.
"Я люблю це. І я не знаю, як, не дай Боже, я вже зовсім постарію, що я тоді робитиму. Як я не буду оце все робить. Я не знаю, як я буду без цього. Дід, він там, на городі, він своє діло робить, а я своє".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
