Обласний центр народної творчості запустив проєкт "Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини". Ініціатива розповідає про населені пункти області та їхні топонімічні особливості. Далі в матеріалі продовжуємо розповідати про походження назв сіл Козелецької громади.
Село Пилятин
Невеликий населений пункт Пилятинського старостинського округу. Розташоване серед лісів на правому березі річки Остер, за 20 кілометрів на північний схід від Козельця. Перші поселенці на території поблизу нинішнього села з’явилися дві тисячі років до нашої ери.
"Це були племена культури багатоваликової кераміки. Українські археологи виявили й дослідили тут два поселення того часу, розташовані за 1–1,5 кілометра на південний схід від сучасного Пилятина. Вони займали площу 800 і 3000 квадратних метрів".
До 1947 року це село мало назву Берків. Назва цього хутора пішла від імені першого поселенця Берка. Хоча, на думку місцевих старожилів, Берко був не першопоселенцем, а власником шинку на узбіччі дороги Козелець – Носівка з боку села Козари.
"Якщо брати до уваги концепцію будівництва Володимирових градів уздовж оборонної лінії Змієвих валів, то форпост Берків мав існувати за часів Русі. Адже було тут поселення сіверян у VII–VIII ст. Уперше в історичних документах Берків згаданий під час проведеного перепису 1666 року".
Під час Другої світової війни село (тоді ще Берків) було в окупації два роки. 248 жителів села пішли на фронт, 126 із них не повернулися додому. Після закінчення війни указом Президії Верховної Ради УРСР від 10 червня 1947 року село Берків перейменували на Пилятин.
"За легендою, в одному місці лісу була колись зручна ділянка, куди берківчани ходили пиляти дерева для будівництва осель. Те місце стали називати урочище Пилятин, а потім так назвали й село".
Місцеві жителі Пилятина згадують, як за селом видобували торф. Там було відкрито торфопідприємство, яке забезпечувало твердим паливом увесь Козелецький район. В одній із кімнат будинку культури у 90-ті роки ХХ століття створили музей Пилятина.
Село Сираї
Цей населений пункт середніх розмірів, розташований за дев'ять кілометрів на південь від Козельця. Станом на 1 січня 2021 року в Сираях були 382 жителі. З розповідей очевидців, назва села пов'язана з прізвищем козака — Сирай.
"Над старим шляхом, який проходив західніше села, стояла корчма. Одного разу проїжджав цією дорогою генерал-удівець — козак Сирай. Сподобалася йому місцева дівчина, але її мати поставила умову, що віддасть дівчину за Сирая, якщо він збудує церкву. Козак погодився".
У матеріалах польського перепису 1628 року Федір Сирай із синами Савою та Яцьком Сираєнками названі остерськими боярами. У реєстрі Козелецької сотні 1649 року записано козака Яцька Сирая.
У радянських офіційних документах повідомлялося, що село утворилося в 1750 році. При цьому першу письмову згадку про Сираїв хутір зафіксовано в матеріалах перепису 1666 року. У Рум’янцевському переписі 1766 року записано, що в Сираях було 18 козацьких дворів, у яких проживали 138 козаків, загалом було 239 жителів.
24 листопада 2003 року в Сираях відбулась освячення новозбудованої Свято-Троїцької церкви. На 1 січня 2020 року в селі налічувалися 173 двори, у яких проживає 394 людини.
Село Берлози
За переказами старожилів, на місці нинішнього села ріс ліс. Нині Берлози – село середніх розмірів, центр старостинського округу, якому підпорядковані села Гламазди, Сивухи та Часнівці. Берлози розташовані за три кілометри від Козельця поряд із лісовим масивом Чернещина.
Є версія, що село було засноване наприкінці XVI – на початку XVII ст. остерськими боярами Берлозами, які згадуються в офіційних документах того часу. Згадані Берлози і в Рум’янцевському переписі 1766 року. На той час у селі були 26 козацьких дворів, у яких проживали 150 людей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чумаки, козаки та бояри: як на Чернігівщині виникли села Білейки, Бобруйки та Патюти
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
