"Халимон Школи" або "Халимон Магазин" — такі прізвиська, щоб не плутатись, дають одне одному жителі села Халимонове, що на Чернігівщині. Як розповіла Суспільному староста Наталія Пилипенко, кожен п'ятий житель цього села має прізвище Халимон, у деяких людей збігаються навіть імена та по батькові.
Юлія Халимон живе в селі Халимонове 27 років. Жінка отримала прізвище від чоловіка. Каже, воно тут досить поширене.
"Є в нас однофамільці, однойменці й так само по батькові. У нас у селі були чотири Юлі Халимон. От в нас й виходила плутанина. То пошту нам передадуть не на те ім'я. Я тоді говорила, щоб мене по батькові називали, бо батьки ж в нас різні. То й виходить, Халимон Юля, але Борисівна, Халимон Юля, але Миколаївна".
Юлія розповідає, аби не плутатись, односельці придумували одне одному прізвиська.
"Є такі, знаєте, називають людей з асоціацією чогось. Хтось працював десь — називають Халимон така-то. Я, наприклад, працювала в школі, весь час казали «Халимон Школи». Хтось десь ще працював. Коли я приїжджаю кудись, до якогось міста, то, як запитують мене моє прізвище, то знають уже, звідки я".
Олена Халимон — продавчиня у місцевому магазині. Живе тут 30 років, прізвище Халимон також отримала від чоловіка.
"Як виходила заміж, не подобалось: куди не глянь, одні Халимони. А тепер пишаюсь, діти у мене Халимони. Інколи сміються: Халимон з Халимонового. Це бувало й не раз, й у таксі бувало".
Інша місцева жителька — Валентина Халимон — каже, що в їхньому селі є легенда про появу цього прізвища.
"Був якийсь чумак у нас тут, який їздив по сіль, й десь набрався слів таких закордонних. І він привіз таке слово «філомон». Це означало типу «улюблений». Всім сподобалось це слово. І почали собі брати за прізвище".
За словами старости села Наталії Пилипенко, попри те, що кожен п'ятий місцевий житель має прізвище Халимон, це село не завжди називалось Халимонове.
"Зараз у нас школа там, на найвищому місці в нашій місцевості. Там колись проживав пан Лихошерст, й раніше було село Лихошерст. А коли прийшла радянська влада, то вони укрупнили хуторки ці й стали вони одним селом".
Володимира Халимона у селі кличуть "Кацап" через те, що народився в Росії. Розповідає, у Халимоновому народився його батько й жив тут, допоки його не відправили до Сибіру. Чоловік каже, коли виріс, вирішив поїхати до України, де й одружився.
"Й так Халимон попав до Халимонового", — розповідає чоловік.
Дружина Володимира — Катерина Халимон — каже, у них навіть є пісня, яку вони склали про своє село.
"І були там слова: «Розквітай, моє рідне, Халимонове рідне село. Квітни й розквітай». Ну що ж, життя міняється, молоді хочеться у містах жити й працювати. А ми тут уже залишаємося".
Староста Наталія Пилипенко говорить, наразі у громаді проживає понад шість сотень людей.
"За пропискою — це десь 750. А так проживає десь 600, 630. Але це ж у нас п'ять хуторів: Халимонове, Мовчанів, Глибокий, Калинівка й Вишневе. Це все входить до нашої Халимонівської громади. Дуже багато в нас порожніх дворів. Зараз таке життя, що люди багато повиїжджали. Померло багато стареньких, але залишилися онуки, які навчаються. Багато працюють в Києві".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
