Подружжя Матвєєвих з Михайло-Коцюбинського, що на Чернігівщині, продовжують справу бабусі, яка першою в родині почала вирощувати троянди. За словами Альони Матвєєвої, бабуся чоловіка займалась цим для душі. Вперше вирощувати троянди на продаж почала мати чоловіка, яка передала досвід та любов до цих квітів сину. Олександр Матвєєв має дві вищих освіти в іншій сфері, але каже, що ближчої для душі справи, ніж троянди, не зустрів за все життя. О котрій починається ранок подружжя, яким методом щеплять рослини та як розвивається сімейний бізнес під час війни — далі у матеріалі.
"Вона з такою ніжністю про це все розповідала, що не можна було не закохатися"
Альона Матвєєва разом з чоловіком Олександром розпочинають свій робочий день на Центральному ринку у Чернігові. Приїжджають сюди о шостій ранку, прокинувшись о четвертій.
Сім’я займається вирощуванням троянд та їх продажем. Жінка каже: перші клієнти приходять вже о сьомій ранку. Тому до цього часу необхідно все виставити та посортувати.
"Тому, що дуже багато людей до нас приходять до роботи. Ми працюємо до 13 години. Але люди не всі встигають до нас прийти, бо працюють, а зранку — так".
Альона Матвєєва розповідає: першою в родині трояндами почала займатися бабуся чоловіка.
"Вона вирощувала троянди для себе. Тобто вона їх дуже любила, і вона цим займалася для душі. Цю любов вона передала уже мамі Олександра. Дуже багато у неї почало з'являтися сортів, коли вже можна було їх придбати. І тоді ця справа перейшла в бізнес".
Любов до цих квітів вона передала й сину.
"І ми, коли з Сашею вже одружились, вони почали мені пояснювати, як і що. Це була жінка, яка передавала не тільки знання, а ще й любов до цього всього. Вона їх любила, і вона з такою ніжністю про це все розповідала, що там не можна було не закохатися в оці всі сорти й в оцю всю справу".
Троянду прищеплюють на шипшину
Процес вирощування саджанців починаєтеся на полі.
"Ось ці маленькі паростки – це сіється спеціальна шипшина, яка вирощується, і вона слугує основою для кущів троянд. Після того, як вона виросте, її всю пересортують та пересадять", — пояснює Олександр Матвєєв.
Далі шипшина буде нарощувати товщину стебла, через рік на неї прищеплять троянду способом — окулірування. Альона Матвєєва розповідає, щоб виростити кущ, який стане повноцінним саджанцем, необхідно три роки.
Нині їхня колекція налічує понад 1300 сортів.
"Видів дуже багато: паркові, гібридні, є спрей, є плетисті, є флорібунди. Зараз іде сезон окулірування. Треба заокулірувати, десь щось треба прополоти, десь щось треба підв'язати, подивитися, поприскати. Ось Саша особливо дуже зайнятий цими всіма справами"
"Щопонеділка — обробка від шкідників, щовівторка — від хвороб"
Жінка каже, вирощувати троянди на Чернігівщині складніше, ніж, наприклад, на Одещині.
"Там троянди менше хворіють, там немає таких різких перепадів температури, як у нас. Там немає таких морозів. І що найцікавіше, що саджанці, які до нас привозять з тих регіонів, вони ж не адаптовані до нашого клімату і ґрунту. Багато людей приходять і починають скаржитись на те, що вони (саджанці, — ред.) погано почуваються, хворіють".
Після того, як на полі сформується саджанець, його перевозять до Михайло-Коцюбинського. Далі троянду висаджують у спеціальні пакети. Олександр Матвєєв розповідає, на цьому етапі теж необхідний постійний догляд.
"Бо ви у горщику повинні дати таку кількість мікроелементів, яку вона отримує, коли висаджена і на клумбі. Дати необхідну вологу. Для цього зроблено автоматичний полив. Раніше, звісно, ми все поливали вручну".
Також важливо захищати троянди від шкідників та хвороб.
"Кожен понеділок я обробляю від шкідників. Вівторок – від хвороб. Коли відбувається оприскування, щоб добре обробити, ви повинні знизу теж пройтись, тому що є такі, наприклад, кліщі, які відкладають яйця під листком. Якщо ви просто обприскаєте зверху, то знизу може все залишатися. Ось так треба все ретельно пройти".
"Під час окупації села будував теплицю, уявляв троянди в ній і так відволікався"
Олександр каже: батьки хотіли, щоб він обрав іншу професію.
"Це ж немає вихідних. Завжди або займаєшся вирощуванням, або проводиш час на ринку. Дали мені одну освіту, потім я пішов на заочну форму здобувати другу освіту. Але якось вийшло так… Ближче цієї справи, ніж я зараз займаюсь, я не відчуваю в житті. Людина, мабуть, щаслива, коли займається улюбленою справою. Я, наприклад, вважаю себе щасливою людиною".
На початку повномасштабного вторгнення Михайло-Коцюбинське опинилося в окупації, але сім’я ухвалила рішення — не покидати дім та свою справу.
"Ми розуміли, якщо ми виїдемо, ось це відновити ще раз десь в іншому місці, то треба дуже багато грошей та часу. І як залишати троянди без нагляду, ми теж не розуміли. Я якраз добудовував цю теплицю, разом із сусідом. Люди не знають, що робити, а я: "Де цемент взяти?". Я собі уявляв – зараз буде теплиця, там буде все рости. І якось я відволікався", — розповідає Олександр Матвєєв.
Олександр каже: вести такий бізнес під час війни складно — бо люди мають інші першочергові потреби.
"Через те, що цикл вирощування троянди займає три роки, іноді й чотири, ми не маємо права зупинитися. Тому що він увесь заглохне, цей бізнес. І те, що нам залишилося від батьків, від бабусі, потім це все відновити буде дуже важко", — говорить Олександр Матвєєв.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
