Серед спортсменів Чернігівщини, які брали участь в Олімпійських іграх, найбільше було представників біатлону. У родині Прим участь в Олімпійських іграх передалася мов естафетна паличка.
З нагоди 30-річчя Національного олімпійського комітету України Суспільне Чернігів готує для вас цикл матеріалів "Шлях до Олімпу: історії спортсменів Чернігівщини".
У 2020-му році чернігівський біатлоніст Артем Прима, як чемпіон Європи, удостоєний президентської стипендії. Разом з ним відзначений був і його старший брат Роман Прима, як тренер чемпіона. Насправді ж готувати свого брата до професійного спорту Роман, сам того не усвідомлюючи, почав ще коли той був школярем, демонструючи свій приклад та налаштовуючи його на біатлон. Згадує Артем:
«Брат старший за мене на шість років. Звісно, він почав першим займатися біатлоном. Я, як молодший, дивився на це з азартом і дуже великим бажанням. Але брат завжди мені казав: «Я б не дуже хотів, щоб ти займався біатлоном». І був спочатку проти, пропонував футбол, я на футбол ходив. Але все-таки те, що брат показував своїм прикладом, я його бачив по телевізору, це чіпляє добре. І я почав займатися також. У восьмому класі я був. Вони (основна команда) почали готуватися до Олімпійських ігор у Солт-Лейк-Сіті, це було у 2002 році. І це мене надихнуло ще більше. Він же мій брат! У нього вийшло, і я можу це зробити. Хоча, коли маленьким був, дивився біатлон і собі казав (мабуть, так і кажуть більшість глядачів): та що там! Стріляй та біжи. Але, чесно сказати, не так воно і легко».
Надихаючись виступами старшого брата, Артем почав наздоганяти його. І певний час вони виступали вдвох у складі збірної України. У 2014-му році Роман завершив спортивну кар’єру та почав тренерську діяльність. Нині ж тренує збірну України, до якої входить і молодший брат.
«Дуже мені приємно, що так сталося. Коли я був спортсменом, я весь час йому допомагав: підказував, давав якийсь інвентар… І вже я закінчив, а він пішов далі й далі. Мені дуже приємно, що наше прізвище, наш рід далі продовжує виступати».
Роман каже, брата тренувати не складно – «я його добре знаю, він до мене прислуховується». Каже, допомагає йому хіба що в психологічному плані – налаштувати, підготувати тактично розкласти сили на гонку. А в цілому Артем – досвідчений спортсмен, з хорошою тренувальною базою.
За словами Романа, він не виділяє брата з-поміж інших під час тренувань, можу й накричати. Але в глибині душі відчуває подвійну відповідальність.
Наслідуючи приклад брата, Артем теж брав участь в Олімпійських іграх. Двічі: у 2014-му в Сочі, та у 2018-му в Пхьончхані. Свій останній виступ на Олімпіаді Артем Прима згадує так:
«З одного боку, весело було. З іншого, це – моя друга Олімпіада. На першу ти їдеш, і ще не розумієш, що ти там побачиш і що маєш показати. Це – зовсім інші змагання, й кожен спортсмен туди підходить як до найважливішого, адже проводяться раз на чотири роки. За ними слідкує весь світ, і кожен спортсмен хоче підійти до них у найкращій формі. Тож, якщо Сочі – то було таке – поїхати, подивитися, набратися досвіду, то уже на Пхьончхан були цілі, які треба було досягати. Не зовсім так воно вийшло, як хотілося. Але будемо далі готуватися і, можливо, на наступній олімпіаді у нас буде щось і краще».
Слухайте про спортивні досягнення Артема та Романа Прим у програмі "Шлях до олімпу" з ведучою Лілією Духно.
Читайте також:
Валентина Цербе-Несіна - перша олімпійська медалістка незалежної України
