Для тих, хто хоче знати більше про класичну українську літературу, зокрема цікаві факти з життя письменників та їхні міжособистісні взаємини, докторка педагогічних наук, професорка кафедри української мови та літератури НУЧК імені Т.Г. Шевченка Ольга Лілік рекомендує для прочитання спогади Володимира Куліша "Слово про будинок «Слово»".
Автор роману — син драматурга Миколи Куліша, одного з діячів доби "Розстріляного відродження". Він був відомий своєю творчою співпрацею з театром Леся Курбаса "Березіль".
"На той час Володимир був підлітком, тому зберіг яскраві спогади про будинок «Слово» – легендарний харківський кооператив, де жила творча еліта 1920-х років, яка згодом стала жертвою сталінського терору. Книга Володимира Куліша — це спогади про цей будинок, його мешканців та загалом про атмосферу, яка панувала в середовищі української інтелігенції того часу", — розповідає Лілік.
"Сторінки цієї книги сповнені, з одного боку, світлом і теплом, що пов'язані з дитинством, домашнім затишком, повсякденними радощами й клопотами, спілкуванням талановитих людей, які вірили, що будують нову українську культуру. Водночас у творі є передчуття неминучої катастрофи, оскільки чимало героїв книги за кілька років будуть репресовані, розстріляні або заслані до таборів".
Зі слів викладачки, особливість цього видання у тому, що Володимир Куліш показує кожного митця як звичайну людину й неповторну особистість, зі своїм характером, звичками й дивацтвами.
"Наприклад, про Миколу Хвильового він згадує, що той любив пізно вночі кататися на ковзанці, а після цього йшов писати свої літературні твори. Майк Йогансен був галасливим і життєрадісним, він мав двох великих собак та обожнював полювання. Валер'ян Підмогильний, один із зачинателів інтелектуальної прози, був спокійним і скромним, у нього був велосипед «Україна», на якому він давав покататись мешканцям будинку «Слово», але завжди переймався, щоб його повернули й не зламали".
Загалом, через долі окремих особистостей із цього твору, каже Ольга Лілік, ми можемо глибше усвідомити масштаби знищення української культури.
"Наприкінці свого твору Володимир Куліш подає список мешканців, вказує їхню професію та життєву долю, що відображається через маркери «засланий», «помер», «розстріляний» і лише подекуди — «живе» або «на еміграції»".
Загалом, пояснює Лілік, книга Володимира Куліша "Слово про будинок «Слово»" є нагадуванням, що імена українських митців, журналістів, науковців, громадських діячів, що були знищені в боротьбі за українську державність, не мають зникнути з нашої історії.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
