У Черкаському краєзнавчому музеї зберігається Пересопницьке Євангеліє, написане понад 450 років тому. Це один із перших перекладів святого письма на староукраїнську літературну мову.
Хто автор цього манускрипту, як він зберігся до наших днів, розповіла Суспільному співробітниця відділу фондів музею Світлана Урицька.
Розкажіть, як манускрипт потрапив до черкаського музею?
У колекції нашого музею взагалі зберігається до 200 стародруків. А перлиною, рідкісним зразком, є цей манускрипт. Це список Пересопницького Євангелія, який датується 1571 роком. Потрапила ця книга до нас в 1988 році. Вона була закуплена у харківського колекціонера Євгена Артеменка. До речі, в самій книзі є його власноручний запис, що Євангеліє у нього було з 1967 по 1988 рік.
Можете описати, в якому вигляді воно до вас потрапило, якою зараз ми можемо бачити книгу?
Потрапило воно до нас таким, який і зараз. Саме Євангеліє в дерев'яній обкладинці, яка покрита шкірою. На верхній і нижній кришці палітурки тиснення рослинним орнаментом, і на верхній кришці ще і напис. З внутрішнього боку воно обклеєне світлим папером. Обкладинка кріпиться до книжкового блоку за допомогою шнурів. Також шнурове кріплення аркушів у книжковому блоці. Сам текст написаний темно-коричневим чорнилом, а заголовні літери і колонтитули — це змісти, які зверху над текстом, вони виконані червоною фарбою. Кількість рядків на кожній сторінці — 25. А виконане воно на папері, який має водяний знак, що називається "вепр" або "кабанчик". Такий папір виготовляли у Німеччині в першій половині XVI століття.
Хто написав цей манускрипт?
Зібрав ці матеріали і власноручно їх написав протоієрей Володимирського, Успенського, Микільського собору на Волині Севастян Косович. І тут він свідчить, що рукопис був виконаний у 1571 році монахом Переяславського монастиря Петром. Тобто фактично через 10 років після створення оригіналу самого Пересопницького Євангелія.
Такі книги писалися однією людиною? Чи могло бути декілька авторів?
Це могло бути декілька авторів. Але в цьому випадку книга написана однією людиною. Тобто це була дійсно колосальна, титанічна робота. І людям, які виконували ці роботи, можна було прижиттєві пам'ятники ставити.
Розкажіть, будь ласка, чим ця копія рукописна відрізняється від того оригіналу, на якому складають присягу українські президенти під час інавгурації?
Оригінал нині у Науковій бібліотеці імені Вернадського. Це дійсно дуже цінна книга, вага якої девʼять кілограмів 300 грамів. Виконана вона, на відміну від нашого списку, на пергаментних аркушах. І це перший відомий переклад святого письма Четвертого Євангелія із церковнослов'янської на староукраїнську літературну мову. Ну, по-перше, використання так званих "глос". Це українські відповідники оригіналу. А також дуже цікаво, що використані вперше сумарії. Це такі змістові відповідники тому, що буде розповідатися у кожному з чотирьох Євангелій. Воно прекрасно ілюстроване. Там дуже багато мініатюр, які представляють високохудожній зразок українського бароко 16 століття. У нашому Євангелії всього три ілюстрації, три мініатюри. Це зображення святих євангелістів Марка і Матвія такими, що пишуть книгу. Зображені вони в інтер'єрі. А ось, наприклад, Іоанн, зображений зі своїм учнем Прохором, який сидить біля його ніг і пише книгу. І це все на гірському фоні.
Чи кожен може прочитати, про що написано в книжці?
Ні, це не кожен може прочитати. Це тільки вузькі спеціалісти, які знають староукраїнську мову.
Можна побачити, що в книзі вже відсутній корінець. Чи можливо реставрувати ось такі видання?
Реставрувати це було б прекрасно, але це треба і спеціалісти, і кошти.
Чи ось такі експонати можуть побачити відвідувачі музею під час екскурсії, наприклад? Чи вони тільки в фондах?
Такі експонати ми зберігаємо в фондах, оскільки це дуже рідкісні і цінні експонати. Але іноді у нас є виставки, де ми їх показуємо.
Поряд із Пересопницьким Євангелієм лежить іще один стародрук. Ви можете розказати про цю книгу?
Якщо "Євангелія" — це у нас рукописна книжка, це манускрипт, як ми вже сказали, то цей фоліант, ця друкована книжка — це "Апостол". Рік видання його 1719. І це зразок продукції Львівської успенської братської друкарні. До речі, друкарня випустила дуже багато продукції у 16, першій половині 18 століття. Майже 140 книг, загальним тиражем 160 тисяч екземплярів. Вони розповсюджувалися в Україні, Молдові, Білорусі, Сербії. Тобто це був дуже потужний друкарський центр. І ось саме ця книга була випущена у львівській братській друкарні. "Апостол" — це книга, яка містить розділи діяння і послання святих апостолів. Це дуже високохудожній зразок українського бароко. Тобто вона прекрасно ілюстрована. Тут понад 50 заставок, кінцівок, мініатюр, причому мініатюри найрізноманітніші. Як сюжетні, так і чисто орнаментальні. У цьому плані дуже цікавою є титульна сторінка, титульний аркуш. Він містить всередині, по центру, 16-рядковий текст. Зверху зображення Ісуса Христа, який тримає розкриту книгу. Поруч — Іоана Предтеча, Божа матір, архангели Гавриїл і Михаїл. Сама сторіночка надрукована чорним кольором і також є вкраплення червоного. Кожна друкована сторінка, чисто текстова, містить 27 рядків тексту і обрамлена подвійною рамкою.
Яка тематика стародруків?
Стародруки, в основному, це духовні книги. Це скарбниця нашого українського народу, всієї нашої духовності і всього нашого багатства, яке зберігає в собі народ.
Якщо говорити про розвиток писемності у 16 столітті, що ми можемо сказати, яке це значення має для української культури?
Взагалі, як і писання книг, так і їх друкування, це як зразок досить високого рівня книговидавничої справи в Україні цього періоду. Вони прекрасно виконані, вони чудово ілюстровані. І дійсно, це зразок високохудожнього стилю саме для України цього періоду — 16 — початку 18 століття.
Яку цінність сьогодні мають такі стародруки?
Я можу сказати одне, що вони неоціненні.
Інтерв’юерка – Вікторія Пожар.
