"Він завжди говорив: що відбувається там, вам знати і тим більше бачити — не потрібно. Він навіть коли приїздив у відпустку ніколи не ходив у формі, він не любив ці погляди зі сторони, обговорення того, що він військовий, а говорив: лишній пафос — ні до чого".
Вісім років свого життя черкащанин Ігор Бурхан присвятив захисту України. У 20 років він підписав контракт та доєднався до війська, а повномасштабне вторгнення зустрів на фронті.
Ігор загинув разом зі своїм побратимом — їхній бліндаж зніс російський боєприпас, розповіла його двоюрідна сестра Аліна Бурхан.
Ігор не міг стояти осторонь, коли армія РФ зайшла на територію України, тому вирішив мобілізуватись, розповіла Аліна:
"Коли Ігорю виповнилося 20 років він підписав контракт і відправився на навчання. Потім став учасником АТО — захищав країну з 2016 по 2020 рік, а 24 вересня 2021 року знову підписав контракт і став до лав ЗСУ. Він брав участь у бойових діях в Донецькій області. Був на різних напрямках".
Повномасштабне вторгнення Ігор зустрів на фронті:
"Під час повномасштабного вторгнення брат був в Донецькій області. Він загалом тільки там і був — це Широкине, Золоте, Бахмут, всі «гарячі» напрямки пройшов. Остання його позиція — Сіверський напрямок".
Пані Аліна розповіла: брат ніколи не розповідав про події на фронті, завжди говорив: "я у відпустці, війни хватає на нулі".
"Він завжди говорив : «що відбувається там, вам знати і тим більше бачити — не потрібно». Він навіть коли приїздив у відпустку ніколи не ходив у формі, він не полюбляв ці погляди зі сторони, обговорення того, що він військовий, а говорив: «лишній пафос — ні до чого»".
Навіть у повідомленнях Ігор не давав сумувати та переживати рідним за нього:
"Ніяких повідомлень таких не було, які б могли викликати якісь сумніви. Писав лише, що у нього все добре і він не голодний".
Та одного дня Ігор перестав виходити на зв'язок, перед цим, написавши рідним повідомлення, що йде працювати:
"Він завжди був на зв’язку, сам казав, що йде «працювати» і приблизний час, коли і скільки його не буде. Так само і тут він сказав, що пішов працювати і близько доби не виходив на зв’язок, ми всі відчували що щось не так. Душа була тривожна, не так, як завжди".
Про смерть Ігоря родина дізналася від командира:
"Коли він вже півтори доби не виходив на зв'язок, ми всі почали «обривати» телефони, щоб дізнатися хоч щось, але вже на другу добу командир сам зателефонував. Ми отримали сповіщення про те, що Ігор загинув без варіантів на порятунок".
За словами пані Аліни, Ігор загинув разом зі своїм побратимом:
"Загинув Ігор у Бахмутському районі Донецької області 23 жовтня від прямого влучання у бліндаж і отримав поранення, несумісні з життям. Йому назавжди залишиться 28 років".
Нині родина Ігоря створила петицію на присвоєння Героя посмертно:
"Ми не даємо забути за нього нікому, постійно публікуємо про нього в інтернеті, створили петицію і робимо постійний розголос".
У Ігоря вдома залишилась старша сестра та мати, додала Аліна.
