Традиційному головному убору українок – понад чотири століття і вона досі не втрачає своєї актуальності. До Дня хустки, який відзначають 7 грудня, кореспондентам Суспільного показали колекцію цього елементу одягу та запросили майстриню, яка вишиває сучасні хустини.
І на роботу, і на прогулянку черкащанка Тетяна Дубовець хустку носить щодня. Цим убором, з її слів, не лише захищається від холоду, це ще й прикраса, яку вона 25 років створює сама. За її словами, вже вишила двісті хусток:
"Навіть перша назва моєї виставки – а їх було чотири персональних – "Хустка – любов моя". Роблю це протягом усього життя і дуже люблю цю роботу. Вишивання для мене все".
Орнамент із квітами, білим по білому, із осінніми листками та птахами – такі хустки створює Тетяна Дубовець. Від тих, що носили українки в кінці 19 – на початку 20 століття, зі слів наукового співробітника краєзнавчого музею Антона Дементьєва, вони відрізняються розміром та кольорами.
"У музеї ви можете побачити скриню, повну хусток. У кожної господині в хаті була власна скриня з одягом, який вона собі заготовляла до заміжжя", – розповів він.
Колекція хустин у краєзнавчому музеї різних розмірів, часу виготовлення та тканин. Зі слів Антона Дементьєва, їх до музею принесли черкащани:
"Ця хустка до нас надійшла місяць тому. На ній вишитий хрестик, а також є числові позначення, які щось символізували для людини".
З нагоди Дня хустки Антон Дементьєв показав, як зав’язували українки її чотири століття тому. Зі слів моделі молодшої наукової співробітниці Марини Федорової, носити хустку зручно і надзвичайно практично, але незвично.
Зі слів Антона Дементьєва, хустки осучаснюють певний сегмент української культури, а заявляти таким чином про себе світу – дуже приємно і корисно.
Повне відео
Авторка Тетяна Рева
