Черкащанка Інна Лук'янець вирішила всиновити дитину після того, як втратила сина-підлітка. Два роки тому, у 2022 році, її син Влад помер у віці 15 років.
Нині разом із чоловіком Сергієм вона виховує 12-річного Сашка. Про історію всиновлення розповіли Суспільному.
Пані Інна познайомилась із Сашком у дитячому будинку у кінці червня 2024 року. Тепер для хлопчика вона — мама Інна.
"Ми коли прийшли, то він сидів і плакав, бо йому сказали, що від нього відмовилися ті люди, які мають його усиновлювати. Я присіла до нього, подивилася йому в очі, взяла за руки і сказала: «Ти знаєш, мабуть, там на небі хтось знає, що для нас краще. Якщо з твого життя якісь люди прибираються, мабуть, це на краще, хоча тобі може зараз здаватися, що це дуже критично». І я спитала: «Ти мені віриш?» Він каже: «Так»", — розповіла Інна.
Нині в одній із кімнат усе заставлено речами Сашка. На полицях — улюблені іграшки, а в шафі — одяг, який вони придбали разом.
"Ми любимо з ним походити по магазинах, не обов'язково, щоб купувати. Любимо подивитися, доторкнутись. Він такий естет, йому треба все понюхати, тому вихідними, коли в мене є час, ми десь їдемо", — розповіла пані Інна.
Серед речей є і ті, які належали сину Владу. У 15 років, розповіла пані Інна, він помер:
"У мене вісім років було безпліддя. Тоді я собі сказала, що якщо не народжу дитину до 32 років — візьму з дитячого будинку. Коли не стало Владіка, відразу якось ця думка народилася, але мені здавалося, що це як істерика. А потім через рік ми почали думати: у нас все є, всього досягли, можемо багато що дати дитині".
Для Сашка їхній Влад — старший брат, якого той не встиг зустріти, додала Інна Лук'янець:
"Є якісь його іграшки, речі, фотографії — це наше життя, ми його нікуди не дінемо. І Саша буває каже: «Я там у Влада взяв машинку», або: «Я у Влада взяв собі брелок». І мені так приємно, що типу старший брат йому залишив чи передав".
Тепер разом із Сашком вони створюють спільні спогади. І планують піти у похід, розповів названий батько Сергій.
"Приїхав, Інна питає: «Ну як тобі?». Кажу: «Знаєш, в мене таке відчуття, що він наш». Я розумію — ми зовсім різні люди і нам треба «притирка» поки що. Ще мало часу пройшло. А взагалі — це класно, дивитися, як у нього очі блищать, як він задоволений бігає".
Сашко має одну мрію — зібрати з конструктора український літак "Мрія", розповіла пані Інна:
"Чекає, коли Сергій знайде час і вони сядуть зроблять «Мрію». Тобто у нас мрія зробити «Мрію». І хочемо почепити цей літачок, типу він летить".
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
