На Черкащину евакуювали 48 переселенців із Покровського району Донецької області. Їх розмістили в колишній школі в Кам’янці. Освітній заклад реорганізували три роки тому, відремонтували й тепер він слугує безоплатним прихистком.
Людей заселили вперше, розповів Суспільному заступник міського голови Олександр Потапенко.
Школі — 119 років, проте цьогоріч замість учнів вона приймає переселенців із Покровського району. Найстарша мешканка шелтера — 89-річна Євгенія Карасьова, розповіла про останні дні в рідному місті:
"Там постійно бомбили. Так бухкали, що було страшно спати, тому ми виходили на вулицю і стояли всю ніч. Не спали".
На долю пані Євгенії випала вже друга війна. Та, з її слів, гірших людей, ніж російські військові, за своє життя не бачила.
"То справжні нацисти, бо вони так само роблять і навіть гірше. Може німці були й добрі. А Путін скількох дітей вже убив. Його треба убити, може тоді щось зміниться", — поділилася жінка.
Переїхати на Черкащину змусили постійні обстріли та наближення лінії зіткнення, розповіла Ольга Арутюнова. Вона приїхала із чоловіком та своїми сусідами:
"Ми чекали, що буде перемир’я. Що зберуться розумні люди за столом перемовин і вирішать все мирним шляхом і ми залишимось дома. Але цього не сталось".
Як зазначила пані Ольга, за два дні до евакуації, їхнє місто Гірник від’єднали від комунікацій, там пропав мобільний зв'язок, а будинок щогодини двигтів від обстрілів.
"Нам було видно, як від нас летять снаряди, а від них на нас — цей перехресний вогонь. Ми просто дивились на все немов у кіно, поки це не наблизилось дуже близько", — повідомила переселенка з Гірника.
Жінці вдалося взяти єдину річ, яку вдалося взялося з собою — ковдру, яка "пахне домом":
"Ми пенсіонери і виходить все, що ми нажили — залишили й пішли в нікуди".
Ні з чим залишилась і 19 річна Вікторія Рєзанцева. Дівчина — сирота, як вона зазначила, вирішила поїхати, адже хвилюється за власну безпеку. У Камʼянці планує працювати перукаркою або ж майстром манікюру.
"Із Селидового я виїжджала із сусідом, але він поїхав до своєї дружини. А тут я познайомилася з іншими людьми й тепер з ними живу. Тут так тихо і не звично, ніби уві сні: не стріляють, сирена не кричить і немає військових", — повідомила Вікторія Рєзанцева.
Заступник міського голови Олександр Потапенко розповів, що ремонт у цій школі завершили два місяці тому — виконали за кошти міського бюджету та доброчинників. Загалом витратили три мільйони гривень:
"У плані архітектури, ми повністю перебудували всю школу, зокрема, занизили стелю та змінили опалення. Проєктом — задоволені, тому хотілося б, щоб це йшло на користь людям".
Проживання у приміщенні безоплатне, договір укладають на пів року з можливістю продовжити цей термін.
"Нам хотілося, щоб люди, які приїхали зі складних умов, де жили без світла та води — тут могли б відчути себе людьми", — зазначив Олександр Потапенко.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
