74-річна Катерина Петраш із Лящівки, що на Черкащині, щотижня готує вдома куліш. Раніше місцеві, з її слів, готували цю козацьку страву в печі або в чавуні на відкритому вогнищі.

Як готує та які інгредієнти найважливіші — вона розповіла Суспільному.

"Насипали велику миску доброго куліша, пахло на всю вулицю", — пригадує пані Катерина, як у дитинстві разом із батьками готувала страву, якій 300 років.

Нині ж у неї свої помічниці. З ними, пояснила, працювати й швидше, і веселіше:

"Євочка чистить картоплю, а Марієчка нарізає". У горщик начищену картоплю дрібно порізану кидаємо. Потім пшоно промите і сальце додаємо".

"Пахне на всю вулицю": як на Черкащині готують куліш за 300-річним рецептом

Жительки Лящівки нарізають картоплю на куліш. Суспільне Черкаси

Головний секрет страви — це сало, розповіла Надія Крючка. Його розтирають у спеціальній дерев’яній посудині, якій понад сто років:

"Треба, щоб воно було дуже розтерте. Робимо це у спеціальній ступці, з качалкою. А потім цибульку додаємо, знову потовчемо. Тоді воно ще присмажиться і буде пахуче".

Сало розтирають у спеціальній ступці. Суспільне Черкаси

Смак кулешу залежить і від пшона. Тому за традицією його промивають тричі, пояснила Катерина Іванівна.

"Треба старатися вибирати таке пшоно, щоб воно було свіже, не гірке", — додала вона.

А щоб страва вийшла дійсно смачною, мають два секретних інгредієнти – це душа і пісня, зазначила Марія Дишкант:

"Хто б що не робив, важко було, натомлені були — люди все одно співали. Так і біля страви".

Жительки Лящівки готують куліш. Суспільне Черкаси

Щоб відчути справжній смак страви, готують куліш у печі, пояснила Єва Купчин.

"У мене на кожний оцей горщик є рогач по діаметру. Ставимо ближче до вогню", — розповіла вона.

Готується куліш півтори години. Катерина Іванівна розповіла: її у Лящівці місцеві полюбляли здавна, адже не потребувала багато часу та коштів:

"Варили у печі або надворі. Якщо велика сім’я, то брали відровий чавун, ставили його на перекладинах і варили. На простелене надворі рядно садили ще і сусідських дітей-сиріт і їли".

Марія Дишкант пригадала: найчастіше подавали цю страву на сніданок:

"Куліш він ситний, із салом. Людина ним наїсться, хлібця ще трохи візьме — і пішла на роботу не голодна".