Черкаський захисник, журналіст Володимир Мукан не мав військового досвіду, але з початком повномасштабної війни вирішив, що має йти у військо. Тому що вважав, оскільки його дід і батько воювали у війнах за чужі країни, він має стати на захист своєї.
Володимир загинув під Бахмутом 29 квітня 2023 року, тому 29 число кожного місяця у родині – день його пам’яті, розповіла Суспільному його дружина Анна.
У цивільному житті Володимир був журналістом. Мав дружину, двох синів та будував успішну кар’єру в столиці. Але з початком повномасштабної війни втримати його вдома не змогла ні родина, ні улюблена робота. До лав Збройних сил його не брали, бо не мав військового досвіду. Але із п'ятої спроби він свого досяг.
"Володя казав: «Мій дід воював у Другу світову, мій батько — в Афганістані. А мені випала дуже велика честь – воювати за Україну, її цілісність і незалежність»", — розповів побратим Володимира із позивним "Музей".
У квітні 2022-го Володимир поїхав у перше бойове відрядження — у Попасну.
"Приїхав він у такому стані, що сидів і дивився в одну точку. Коли згадував ті події, я бачила, як трусилося все його тіло", — пригадала Анна.
Через пів року реабілітації, додала вона, чоловік вдруге вирушив на фронт. Отримав унікальну пропозицію на Харківському напрямку:
"Йому запропонували взяти участь в експериментальному інформаційному загоні, який знімає відео в зоні бойових дій. Саме йому випала честь очолити цей загін. Бачення того, яким це має бути, було дуже розмите. Надія керівництва була на те, що він, як досвідчений журналіст, зможе розставити якісь акценти".
Після Харківщини було бойове злагодження на Одещині. Потому — Донеччина. Спочатку Дружківка, потім — Бахмут.
А потім родина дізналася страшну звістку про його загибель:
"У його сестри було якесь таке відчуття, що вона востаннє його бачить. Коли виходив на завдання, казав, що виходить до трьох днів. Ми по пів ночі не спали, чекали його дзвінка і слів «Ми повернулись, на добраніч». У той найстрашніший у нашому житті день він не подзвонив. На другий день дізналися, що більше він нам не напише".
29 квітня 2023 року позицію, де був Володимир, накрили артилерійським вогнем. Біля нього впала міна і він отримав осколкове поранення, від якого загинув.
29 число кожного місяця для родини Мукан – день пам’яті Володимира. Цього дня вони ходять на цвинтар. Проте журналістам Анна показала місце сили свого чоловіка –черкаську набережну:
"Він до 11 класу жив на вулиці Володимира Великого. Дніпро було щоденним супутником Володі. Згодом це стало для нього справжньою віддушиною. Коли уже з Києва приїжджав, то йшов до батьків і на Дніпро. Казав, що у воді розчиняються весь негатив і ті турботи, які лежали в нього на плечах".
У Черкаському обласному краєзнавчому музеї як експонати виставили особисті речі Володимира Мукана. Їх показав завідувач сектору військової історії Денис Кулик.
"На бронежилеті дуже гарно видно сліди ураження від ворожих уламків. Ці речі є дуже цінними для нашого музею. Завдяки таким речам ми збираємо інформацію про наших земляків, героїв російсько-української війни, які віддали найцінніше — своє життя".
Її чоловік вмів цінувати кожну мить, як ніхто інший, зазначила Анна Мукан:
"Життєрадісний Володя. Отаким він був завжди. Ми не раз із родичами обговорювали: він дуже поспішав жити. Не міг витрачати час на сум, зневіру, депресію".
На початку відносин, розповіла Анна, вони з чоловіком писали одне одному вірші. А на річниці готували поетичні збірки:
"Ось, наприклад, Володін вірш до мене, один із багатьох: «Твоїй красі немає меж. Почуттям моїм також межі немає. Я кажу, що я кохаю теж, але не вір, я більше ніж кохаю»".
Поки чоловік був на фронті, казала йому, щоб занотовував все, що бачить, додала Анна. Хотіла, аби він потім видав книгу.
"Він прислухався і справді робив записи. Десь на диктофон, десь мені кидав цілі уривки замальовок про першу, другу лінії фронту. У нас уже був запит з музею Другої світової війни на те, щоб передати якісь матеріали. Пройшов уже рік, навіть трохи більше, а ми досі не готові до розбору його документів. Після Володіної загибелі його матеріалами, його методами, форматами, в яких він брав інтерв’ю користуються. Вони виявилися дуже дієвими. Мені навіть казали, є така умовна назва «Мукан 1», «Мукан 2», коли йдеться про людей, які продовжують його справу", — зазначила вона.
Нині Анна цінує кожне фото і відео, кожен спогад про свого чоловіка.
Володимир Мукан служив зі перших днів повномасштабної війни у 156 окремому батальйоні 118 окремої бригади. Прийшов солдатом-стрільцем без військової кафедри, а за рік і два місяці дослужився до молодшого лейтенанта і замполіта роти. Звання "лейтенант" отримав у день загибелі. Нагороджений: нагрудним знаком "За мужність і героїзм" (прижиттєво), орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно), почесною відзнакою "Захисник України – Герой Черкас" (посмертно), медаллю "За жертовність і любов до України" від Православної церкви України (посмертно).
Його ім’я має одна із черкаських вулиць, а в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка, де здобував освіту, з’явився відділ зв’язків із громадськістю імені Володимира Мукана.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
