Черкаський волонтер, учасник добровольчого формування територіальної громади Віталій Бараник збирає шеврони, які привозить із фронту. Їх йому дарують військові — як подяку.
Нині таких нашивок має півтори сотні, розповів волонтер Суспільному.
Шевронами від воїнів пан Віталій завішав салон своєї автівки — тієї самої, якою їздить уздовж лінії фронту. Гуманітарну допомогу українським військовим він возить із початку повномасштабної війни.
"Під Боровою ми їздили мінними полями, бампер двічі чи тричі відривався", — розповів він.
Із кожної поїздки на фронт волонтер привозить подяку від військових у вигляді шеврона:
"Під час перших виїздів мені було незручно у хлопців шеврони брати, прапори підписувати. А потім один хлопчина подарував один шеврон, другий — другий. І так пішло-поїхало, по одному-два. За раз об’їжджаю від трьох до шести бригад".
Нині у колекції Віталія Бараника — півтори сотні військових нашивок.
"Є хлопчина із грузинського легіону, він мені і шеврон їхній подарував, і підпис лишив своєю мовою. Він із 95 десантно-штурмової бригади, але його вже перевели на розвідку БпЛА".
Деякі нашивки з першого разу дістати не вдається:
"Наприклад, шеврон розвідників БпЛА 118 бригади. Він до мене потрапив уже, напевне, через рік як я почав їздити".
У кожну поїздку бере з собою оберіг — кулю, прошиту уламком. Її також подарували військові:
"Каже: «На, це тобі на оберіг». Вона не відстріляна, не розібрана, а прошита на полі бою уламком".
З деякими власниками шевронів під час своїх поїздок пан Віталій бачився востаннє:
"Деякі хлопці, наприклад, із 95-ї, загинули. Про одного знаю, що він із Чигиринщини. А багато з ким навіть зв'язку немає".
Для нього отримані нашивки — цінність, пояснив волонтер:
"Шеврон для мене — це частинка тієї бригади, де я був. Я з ними спілкувався, я в них там і спав, з ними їв, то воно у мене в душі".
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
