Микола Дудник — переселенець із Запорізької області. Раніше був аграрієм, нині ж, вміння працювати на землі знадобилось для іншої справи.
На Черкащині на місці занедбаної бази відпочинку пан Микола зводить готельний комплекс:
"Все треба облагороджувати, тому що воно трошки занедбане і треба довести його до ладу, а для цього треба, щоб були гроші, працювати, відновлювати".
Займатися власною справою вирішив одразу, як тільки побачив місцеві краєвиди:
"П'ять лебедів є, вони сховалися десь, бобри є, білі чаплі. Поні ми в Переяславі купили, й ще ми докупили дівчинку йому, їй рік".
Хоч життя у Піщаному стало втіленням мрій, та часто чоловік згадує дім:
"Ми жили у Запорізькій області у селі Тимошівка, місяць прожили в окупації. А потім разом із сім'єю виїхали".
Удома пан Микола займався сільським господарством. Перед повномасштабним вторгненням придбав комбайни:
"Тоді перед повномасштабно війною було прибирання кукурудзи. Комбайни залишили в Дніпрі на збереженні, щоб весною прибирати й так вийшло, що почалась повномасштабна війна".
До Дніпра ж згодом і тікали родиною з окупації. Потім переїхали на Черкащину, де знайшли роботу:
"У нас готель на шість номерів. Я так думаю, тут під реабілітацію потім зробити".
Окрім його сім’ї, тут працюють й інші переселенці:
"Зоряна Євгеніївна, сусідка моя, мені помагає — адміністратором працює".
Як розповіла пані Зоряна, Микола Дудник перевіз її з родиною на Черкащину. Й нині разом живуть чотири сім'ї. Та душа кличе додому:
"Все життя я прожила там, дім ми купили, все в домі облаштували, там все наше".
Та поки добудовують готель, займаються сільським господарством, додав Микола Дудник:
"Сільське господарство, комбайни — це ж мої. Комбайнами надавав послуги раніше, так само як і тут, я надаю послуги комбайнами фермерам".
Завели господарство, розповів син Миколи — Ілля Дудник.
"Вирощуємо овець, коні є. Таке невелике господарство, але потихеньку розвиваємось. Аграрна галузь — це сезонна робота, якщо ти працюєш, в тебе є комбайни, ти відкосив все і взимку нічого не робиш, а треба, щоб була стабільність".
Тут, серед лісу й озер, де знайшли прихисток, зазначив пан Микола, і планують лишитися жити:
"Сам Бог дав, працювати є де, розвиватись є де, відкривати приватне підприємство, чого їхати, вже будемо тут. Так доля розпорядилася з нами".
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
