Світлана Орел на Черкащині керує 16-тисячною Драбівською громадою. На виборах у 2019 році обійшла шістьох конкурентів та була єдиною жінкою серед кандидатів. Думала, що найбільшим викликом для неї стане коронавірус, утім пріоритети в житті та роботі з лютого 2022 року розставило повномасштабне вторгнення.
Аби відволіктися, розповіла голова Драбівської територіальної громади Світлана Орел, — пече хліб, а вдень, коли є вільна хвилинка, — співає.
За освітою — вчителька. Спершу працювала за фахом, а в середині 1990-х розпочала кар’єру на державній службі. Розповіла, що з чим буде працювати, очоливши територіальну громаду, розуміла.
"Коли йшла на вибори, була така в житті ситуація і в мене була ціль доказати сама собі, що я можу".
Працює без секретаря та двері до її кабінету завжди відкриті й потрапити туди можна без попереднього запису. Проте більшість проблем, зі слів пані Світлани, вдалося зрушити з мертвої точки. Як приклад наводить місцеве комунальне підприємство, де керівником — Іван Лісовий:
"На час, коли я прийшов на підприємство, борг складав шість з половиною мільйонів гривень. Техніки робочої було півтори одиниці. Так працювали. У нас жінка бойова при владі. Вона в курсі діла із технікою, і з боргами", — прокоментував пан Іван.
У бюджетних питаннях, за словами голови тергромади, треба розуміти не лише, як його наповнювати, а і як економно і ефективно використовувати. У 2023 році спробували скоротити витрати на опаленні. Відключили від централізованої мережі місцеву лікарню і обігрівали її твердопаливним котлом.
"Нині ми бачимо результат – півтора мільйона. Для нас це кошти. На майбутнє це дасть можливість поступово відокремлювати установи і переходити на такий альтернативний вид опалення".
Найбільшим викликом на посаді Світлана Орел вважає війну:
"Із початку війни, як для жінки громади, це був перший крик жіночий, материнський — захистити. Населення у нас 16 тисяч, хлопців, які підлягали мобілізації – четверта частина. Перші із них, хто пішов, це тисячі, які стояли під військкоматом. Я перші місяці була разом з ними. Ми готували чаї, готували каші. Ми не знали, що робити. Але коли почали привозити загиблих — потрібна була підтримка їхнім рідним. І ми їх підтримували".
Всі потреби, які в силах закрити — виконують.
"Мені всі кажуть: Іванівна, ти дуже віддаєтеся. А я не можу інакше. Я в першу чергу жінка, я мати. Я хочу, щоб мої діти тут жили. Найбільша моя розрада: я вночі печу хліб і можу п’ять хвилин поспівати, щоб відволіктися від реальності".
Для співу Світлана Орел іноді знаходить час після роботи: Драбівський будинок культури – через дорогу від місцевої ради.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
