Черкаські ветерани щотижня приходять на тренування: ганяють м’яча на милицях, а голкіпер боронить ворота однією лівою — його рука лишилася на болі бою. Нині спортсмени готуються до товариського футбольного матчу з ветеранами зі Львова.
Зустріч має відбутися в травні, розповів Суспільному директор муніципального спортивного клубу "Дніпро" Юрій Гончаров.
У Черкасах захисники, які отримали поранення мають можливість займатися не тільки футболом, а й іншими видами адаптивного спорту. За словами тренера Богдана Кулинича, футбольна команда ще формується, утім гравці вже проводять тренування:
"У них треба повчитися оцьому запалу, оцієї жаги. Я думаю, що в цих хлопців велике майбутнє".
Антон Бойко займається футболом, відколи себе пам’ятає. За рідну Золотоношу грав з восьми років.
Поки служив на Бахмутському напрямку не тренувався рік. Рятуючи побратима, під час обстрілу втратив ногу. Проте це не завадило повернутись на поле.
"Я отримав поранення 6 грудня 2023 року, підірвався. Після евакуації лікарі мені відрізали спочатку частину ноги до коліна потім прибрали вище коліна. Але головне — не падати духом, що сталося, те сталося. Треба вірити в Україну, вірити в перемогу. Все буде Україна", — вважає Антон Бойко.
Ветерана Богдана Ключку, окрім тренера, мотивує син: теж бере участь у привітанні й, буває, трохи бешкетує. Поділився: для нього важлива підтримка серед хлопців, аніж спортивний азарт:
"Ми ділимося між собою досвідом: по протезуванню, кремах чи мазях. Я вже можу, як то кажуть в народі, не наступати на граблі, а скористатися досвідом інших".
На позиції голкіпера – Павло Жилін. Боронить ворота однією лівою рукою, праву — втратив під час зачистки позицій росіян на Донеччині.
"Руки не було, вона улетіла. Навіть не бачив куди", — пригадав Павло Жилін.
З його слів, тут, в тилу, бракує тих емоцій, що на фронті. Тож футбол як розрада:
"Мені дуже подобається, я прям кайфую. Усі позитивні, наприклад, жодного пораненого військового не зустрічав сумного, всі такі усміхнені".
На тренуваннях є також гравчині жіночої футзальної команди — вони за напарників та суперників хлопцям.
"Всі справляються, всім подобається, Нам теж подобається з ними працювати, адже вони відкриті, щирі, дуже працьовиті", — поділилася Руслана Дячук.
Як розповів ветеран війни Валерій Ковальчук, дівчата не жаліють та дають гідну відсіч по повній. Валерій був штурмовиком та втратив ногу два роки тому. Проте після того, зрозумів, що головне не зупинятися:
"Дуже важливо чимось займатися. Бо якщо нічим не займатися, то можна з розуму зійти".
Футбол — це не єдиний вид адаптивного спорту, який пропонують ветеранам, зазначив директор муніципального спортивного клубу "Дніпро" Юрій Гончаров.
"Якщо є ще хлопці десь в області, а можливо, і не в області, які мають бажання тренуватися — приїжджайте. У нас, окрім футболу, є волейбол сидячи, стрільба з лука, настільний теніс, штовхання ядра, а також паверліфтинг", — розповів директор.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
