Волонтери з "Канівського волонтерського центру допомоги воїнам АТО" із початку повномасштабного вторгнення стали отримувати ще більше запитів. Відтак долучатися до волонтерства почало все більше місцевих жителів.
Ініціювала створення Центру канівчанка Наталія Шульга у 2015 році. Як працюють волонтери — ми провели один день разом з ними.
Двері волонтерського центру о восьмій ранку вже відкриті. Містяни приходять і опрацьовують запити та розподіляють роботу на день. Хтось готує сухі суміші для борщів та супів, хтось допомагає шити подушки та ковдри, а частина людей займається виготовленням грілок та окопних свічок, адже в зимовий період це одні з найбільших запитів.
Перша кімната — це імпровізований швейний цех. У ньому ми зустріли канівчанку Людмилу Голованову, яка із 2015 року займається волонтерством. Вона розповіла, що з часом всі процеси виготовлення команда налаштувала:
"У 2015 році сидушки робили дві волонтерки. Наразі, у нас майже конвеєр — швачки шиють заготовку з петлями. Заготовка зверху покриває сидушку, і я роблю фінальний шов готового виробу. Якби у 2015 році сидушок було б так багато, як зараз, то частина військових врятували б свої нирки від застуди. Мені розповідали про це самі військові".
Волонтерка додала, що задля економії місця у центрі, частину необхідного одягу, ковдр, рукавиць та жилеток волонтери шиють вдома, а потім приносять на пакування.
Канівчанин Анатолій Клименко жив у Києві, і після початку повномасштабного вторгнення повернувся в рідне місто. Нині допомагає виготовляти сидушки з поролону. Чоловік розповів, що береться за будь-яку роботу в центрі, щоб допомагати іншим волонтерам і процес не зупинявся:
"Один бік сидушки обертаю фольгою, яка перешкоджає проникненню всередину вологи. Коли у мене немає поролону, йду допомагати жінкам плести сітки. Якщо мене не відволікатимуть від основної роботи, то протягом дня виготовляю близько 30 штук сидушок".
В наступній кімнаті працюють волонтери, які відповідають за фасування продуктів. Тут жителька Канева Валентина Чуприна фасує сухі борщі та супи для військових. Вона розповіла, що волонтерки центру розробили та можуть виготовити 2 рецепти борщів та 11 видів супів з різними крупами:
«У кімнаті, у якій виготовляють сухі борщі і супи, працюють чотири волонтерки. Тут фасується і зберігається продукція. Вакуумний пакувальник для створення вакууму у пакеті працює у посиленому режимі. Зазвичай пакувальник працює не понад рік і тоді його замінюють. Мабуть, це вже п’ятий пакувальник у нас.
Спонсори допомагають нам закупити сушену городину: моркву, цибулю, картоплю, буряк і зелень. Буває, що люди нам теж приносять вирощену городину. Інші люди допомагають цю городину сушити у спеціальних сушарнях. Крупи привозять підприємці. На кожному супові і борщу є етикетка, на якій зазначено склад пакета і спосіб приготування. За день виготовляємо 150-300 пакетів. Загалом зробили близько 30 тисяч пакетів. Працюємо 6 днів на тиждень".
У кожного з волонтерів своя мотивація допомагати військовослужбовцям. Канівчанка Лідія Литовченко розповіла, що її син служить у лавах Збройних сил України з 2014 року, тому вона вирішила долучитися до роботи:
"Я тут із 2015 року. Не ходжу тільки, якщо хворію. На роботі добу відроблю і йду сюди сітки плести. Рік хворіла – не була у центрі".
80-річна канівчанка Людмила Фадєєва приїхала з Росії в Україну, коли їй було 20 років, та працювала на місцевому заводі "Магніт":
"Почала допомагати військовим, збирати тканину для сіток ще у 2014 році. Сюди прийшла 15 лютого 2015 року. Нарізала стрічки, плела сітки спочатку у кінотеатрі, потім у банку, поки нам дали це приміщення. Якщо не прийду сюди день, то мені стає соромно".
Місцева жителька Ніна Кулик втратила на війні онука, Євгена Слюсаренка. Хлопцеві було 20 років, коли він загинув. Тепер своїм завданням вважає працювати на перемогу України, зазначила жінка:
"Я зранку встаю і розумію, що треба щось робити для перемоги. Тому що в Україні біда. Якби кожний українець робив свій вклад у перемогу, то хлопцям на фронті було б набагато легше".
У родини Гузайрових син пішов захищати Україну. Андрій і Тамара у родинному офісі щодня виготовляють хімічні грілки, окопні свічки і сухі душі та передають їх у волонтерський центр:
"Металева консервна банка, картон, парафін або віск – основні компоненти для виготовлення свічки. Свічка має бути 6 сантиметрів. Якщо буде вище, тоді вона не повністю вигорає. Якщо раніше свічки солдати використовували для підігріву їжі, то зараз – це основний засіб для обігріву. Тому важливо, щоб свічка, яка тривалий час горить, не створювала кіптяви. Є невеликі грілки, якими солдати гріють руки або використовують, як устілку - кладуть під ступню у взуття. Ми виготовляємо великі грілки вагою 400-450 грам. Якщо у хлопців є можливість прокип'ятити грілку, її можна використовувати до 10 разів. Основний компонент сухого душу – це крем, який медики використовують у лікуванні людей, що самі не ходять. Крем нежирний, його не треба змивати водою, розчиняє бруд і створює охолоджувальний ефект. За місяць ми виготовляємо близько півтори тисячі сухих душів", — пояснила Тамара Гузайрова.
Керівниця центру Наталія Шульга пояснила, що є проблеми, які волонтери не можуть вирішити самотужки:
"У центрі немає свого авто. Його постійний пошук у знайомих забирає багато часу і сил. У нас немає просторих приміщень – ще одна проблема. Ті приміщення, які зараз використовують волонтери надто тісні, щоб там можна було зберігати й одночасно виготовляти продукцію. Протягом восьми місяців ми працювали щосуботи та щонеділі, приходило багато людей, у тому числі мобілізовані хлопці, якім треба було видати необхідні речі. Неможливо в одному приміщенні плести сітки та одночасно виготовляти супи і борщі, тому що на продукти потраплятиме пил.
З початку повномасштабної війни, нам у центр щомісячно приносить дві тисячі гривень жінка приблизно такого ж віку, як я. Якось я наважилася спитати у неї, ким вона працювала? Жінка відповіла, що пропрацювала все життя вихователькою у дитячому садку. Думаю, що пенсія у неї не більше трьох тисяч гривень. Вдумайтеся, з цієї суми дві тисячі вона віддає на потреби військових. Одного разу ця жінка прийшла і просила вибачення, що не може дати гроші, тому що у неї захворів батько і йому треба купувати ліки".
Заступниця міського голови Канева Тетяна Жівотова розповіла, що альтернативні приміщення волонтерам пропонували, однак варіанти їх не влаштували:
"Канівська міська рада безоплатно надає волонтерам приміщення, оплачує комунальні послуги. Після повномасштабного вторгнення потреби волонтерів збільшилися. Міська рада виділила ще декілька приміщень волонтерам, які вони використовують під склад і для виготовлення сухих борщів і супів. Як альтернатива приміщенням відділу освіти, де зараз знаходиться волонтерський центр, міська рада може надати волонтерам вільні приміщення у колишньому районному будинку культури. Він не опалюється, проте, як вихід із ситуації там можна поставити обігрівачі. Цей варіант я неодноразово пропонувала Наталії Шульзі. Однак волонтери не погоджувалися на цей варіант, тому що, з їх слів, будинок культури знаходиться далеко і туди незручно добиратися. Якщо надати приміщення в іншому місці, то волонтери самі за все платитимуть. Це невигідний варіант. За можливості, міська рада надає волонтерам авто, які знаходяться у її підпорядкуванні".
Але попри нагальні проблеми люди продовжували працювати, допоки ми з ними спілкувалися і за цей час сформували нові пакунки для військовослужбовців, які того ж дня відправились до своїх адресатів.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
