26-річний командир роти механізованої бригади ЗСУ Олексій Солоданюк з Черкащини загинув 23-го серпня під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Він відвів російський розвідувальний дрон від побратимів та підірвався на міні.
Підтримати підписами петицію про присвоєння звання "Героя України" посмертно військовослужбовцю ЗСУ Олексію Солоданюку просять його батьки Юрій та Тамара.
Вдома у батьків — спеціально облаштований куточок в памʼять про Олексія. Там — нагороди, прапор, що передали побратими, і його світлина. Батько військового, пан Юрій, розповів: із дружиною кожну вільну хвилину переглядають його фото. Приходять, спілкуються з сином.
"Ось це він тут на фотографії, ось в шоломі, зі своєю бригадою і тут з хлопцями він також присутній", — розповів пан Юрій.
Батьки розповіли, що син був чуйним, легко знаходив спільну мову з будь-ким, цікавився історією України, добре знав англійську, розумівся в ІТ та завжди марив військовою справою.
"Він прийняв рішення вступати до Київського політеху ім. Сікорського на факультет машинобудування – "Літальні апарати". Паралельно навчався на військовій кафедрі", – розповів батько.
По закінченню отримав звання молодшого лейтенанта. 25 лютого 2022-го пішов до військкомату. Всіляко намагалася його відмовити, та марно, розповіла мати загиблого Тамара.
"Ні, мам, я їду захищати в першу чергу свою сім'ю і свою державу, я не хочу, щоб кат над нами знущався", – передала відповідь Олексія мати.
Згодом Олексій підсилив 65-у окрему механізовану бригаду, розповів батько загиблого Юрій:
"Там він обіймав посаду замісника командира роти з озброєння".
"Аж 2 грудня я його перший раз побачила, він приїхав у відпустку на 10 днів, і зайшов у хату, в нього був такий вираз обличчя — дуже мужньої людини", – згадала пані Тамара.
Тоді бачила сина востаннє. Пригадала розмову:
"Я його запитала, в тебе все добре? — Так в мене все добре, не хвилюйся".
Із червня минулого року син з побратимами займав бойові позиції на Запорізькому напрямку. На нулі пробув 11 місяців. Зв’язок із ним підтримували постійно, допоки одного дня він не обірвався назавжди, розповів батько.
"23 серпня о 7.15 він загинув. Олексію було поставлене завдання взяти групу, вивести їх на штурм, а самому повернутися у штаб. Зі слів побратимів, він ще ввечері отримавши це завдання, сказав, я людей не кину, залишуся з ними до кінця виконання завдання".
Увечері їх мала змінити інша група для утримання позицій, але прибула лише зранку.
"На ранок вони вийшли на зв’язок, що заблукали, Олексій прийняв рішення не посилати своїх підлеглих і пішов на зустріч сам, його засік ворожий дрон і так, щоб не видати групу, тому що могли її засікти і накрити, він вирішив сховатися в канаву, а туди треба було бігти через мінне поле".
Батько розповів, що син оминув 11 мін і, стрибнувши в канаву, підірвався на 12-ій.
"Прощаючись, один побратим сказав, що він – найкращий командир роти, а то і батальйону. Він дуже цінував їх, хлопців. Він ішов першим, говорив, хлопці, попереду міни, ви за мною. Хлопці кажуть: нам по 53 роки, як ми не підемо за дитиною, і ми ішли, він не пхав нас наперед, а вів нас за собою".
31 серпня 2023 року командування роти написало рапорт та петицію до Президента України про присвоєння Олексію звання "Героя України".
"Хочу, щоб люди підтримали підписами, щоб ці хлопці, які віддали своє життя, завдяки кому сходить сьогодні українське сонце, всіх, хто заслуговує на цю високу нагороду, буду щиро вдячний всім, хто це підтримає", – додав батько загиблого.
Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
