Допомагають сім’ям, постраждалим від війни, створюють спортивні майданчики та хочуть, щоб про їхніх дітей пам’ятали. Пані Валентина та пані Оксана після втрати синів вчаться жити по-новому. Хтось переїхав до іншого міста, хтось втілює бажання своїх дітей.
З нагоди Дня матері, який відзначають у другу неділю травня, Суспільне дізналося, що вони бажають одна одній.
Чекає, що лелеки повернуть їй щастя
Лелеки до подвір’я Валентини Чабаненко не прилітали два роки. Цьогоріч прилетіли.
"Син пішов захищати батьківщину і не повернувся. Цього року до нашого двору повернулися лелеки. Є повір'я, що лелеки прилітають на щастя", — розповіла мати Михайла Чабаненка Валентина Чабаненко.
З батьківського гнізда п’ятеро дітей Валентини повилітали давно. Є чи не єдине фото, де вони разом. Один до гнізда вже не повернеться.
"Мені зателефонували. Я подумала, що це розіграш. Питають, Чабаненко Михайло Анатолійович ваш син? Я відповідаю, що нічого не знаю. Думаю, що щось хочуть випитати. А потім відчуваю, щось не так. Передзвонюю. Він каже: "Ваш син загинув", — розповіла пані Валентина.
Старшого сержанта Михайла Чабаненка вбила ворожа куля. Потрапила в око. Йому був 31 рік, з них 7 він присвятив військовій службі – розповіла пані Валентина.
"Він витягнув одинадцять чи дванадцять людей, і вони його після госпіталю чекали, коли він повернеться. Він не залишав ні двохсотого, ні трьохсотого. Всіх забирав. Таким був відповідальним", — розповіла мати Михайла.
Здійснила мрію сина після його загибелі
Оксана Коцуконь – мати старшого солдата Олександра Коцуконя. Він теж загинув від кульового поранення в боях за Маріуполь. Хлопцеві було 22.
"Він був водієм у автороті. Перевозив розвідку, снайперів. Коли почалося вторгнення, евакуював поранених і не тільки. У перші дні писав мені, що було найскладніше бачити, коли втрачаєш побратимів з якими вітався, спілкувався. Його на підкріплення до хлопців відправили, він з ними вийшов на завдання і загинув в районі драмтеатру", — розповіла мати Олександра Коцуконя — пані Оксана.
"Мама зі сталі": історія черкащанки, син якої загинув у Маріуполі
Після смерті сина жінка "звила своє нове гніздо" вже у Черкасах.
"Наш Саша завжди мріяв жити тільки в Черкасах. Тут похований наш син загиблий, тут я знайшла нових друзів – свою підтримку", — розповіла мати Олександра Коцуконя — Оксана Коцуконь.
Пані Оксану підтримує робота. Вона тепер допомагає таким родинам як у неї.
"Я працюю у відділі АТО. Це робота із родинами полеглих та безвісти зниклих, із нашими пораненими хлопцями. Я весь час зайнята, весь час у якихось справах, які дають більше переключатися на чиїсь проблеми", — сказала Оксана.
Біль втрати має перерости в гордість
Для обидвох матерів їхні сини досі поруч.
"У мене немає відчуття, що він загинув. Він для мене живий" — розповіла мати Михайла Чабаненка Валентина Чабаненко.
Образи синів жінки бережуть не тільки в пам’яті. У Оксани він на руці разом із останнім смс від Саші. У Валентини — буде в камені. Це робота черкаського скульптора. А ще на честь Михайла Чабаненка в рідному селі родина хоче створити спортивний майданчик.
"Думали, що будемо робити з грошима. У нас велика родина – всім треба. Я кажу, Міша любив спорт. Я, можливо, теж колись прийду до його майданчика порухати ногами", — розповіла Валентина Чабаненко.
Оксана Коцуконь у День матері всім жінкам України, у яких війна забрала найдорожче, бажає:
"З часом біль втрати хочеться, щоб переріс в гордість за те, що ми змогли виховати своїх синів-доньок так, що нам соромно не буде", — сказала Оксана Коцуконь.
І аби до своїх гнізд повернулися з війни всі діти, додає Валентина Чабаненко. Бо зараз на передовій країну захищає ще один її син.
"Мій ще один син на війні і донька. Аби більше втрат у мене не було", — додала Валентина Чабаненко.
Повне відео
Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
