Мати загиблого воїна Людмила Нерубайська просить, щоб на честь її сина назвали вулицю в його рідному селі Стебне. З її слів, протягом одинадцяти місяців звертається до місцевої влади.
Юрій Нерубайський одним із перших став на захист України.
"24 лютого вночі синові зателефонували із військкомату. Він відвіз сім’ю до батьків дружини — у них тоді дитинка була тритижнева. У Овідіопольському військкоматі пройшов перепідготовку і першого березня був в боях у Миколаєві. Був із Джавеліном. Їх туди завезли на три дні, а вийшли вони з бою аж 16-го березня. Без води, їжі. Вони відбили першу атаку. Херсон злили. Вийшли з бою 16-го березня усього 26 хлопців. Син 60 кілометрів ліз по-пластунськи по фосфорному полю, яке палало. 14 числа вони зупинили кацапів, бо лишилося всього 100 кілометрів до Одеси. Вийшли з бою, бо потрапили в оточення під Калинівкою. З Юрою було 16 хлопців, а вийшло — троє".
Пройшов пекло боїв під Миколаєвом. А через в день казарми, де хлопці відпочивали, поцілили 5-ма балістичними ракетами.
"18-го березня о 6-й ранку в миколаївські казарми втрапило п'ять балістичних ракет. Наших дітей злили. Було вщент зруйновано п'ять казарм. Не залишився ніхто живий. Там загинув мій син і сват", — розповіла пані Людмила.
Юрієві Нерубайському було 29. Закінчив Черкаську пожежну академію. Був чемпіоном Черкаської пожежної академії в пожежно-прикладному мистецтві.
"Поки знайшли сина. Провели поховання. Була не при розумі", — згадала жінка.
У травні Людмила Нерубайська пішла у Стебнівську сільську раду, щоб написати заяву на перейменування вулиці Поповича на Юрія Нерубайського. Але не отримала відповіді. У Звенигородці відповіли — слід розглянути питання за місцем проживання.
"Пішла до секретаря. Говорю: писала вам з приводу перейменування вулиці Поповича на вулицю Нерубайського, і не отримала відповіді. Вона говорить: “Передзвоніть голові селищної ради”. Покійний уже Піддубний сказав, що відповідь повинна дати Звенигородка. Звенигородка нам по Стебному відповіді так і не дала на перейменування вулиці. А по Звенигородці сказали, щоб розібралися за місцем проживання. Я написала ще одну заяву. В район написала чотири заяви. В одній мені написали, що питання розглянуть після війни, потім друга заява за місцем проживання, і я написала третю — на перейменування школи №3. Син навчався там з 3-го класу. Він спортсменом був — футболіст. Був кращим воротарем Звенигородського району. Там не дали взагалі відповіді. 30 вересня написала заяву на перейменування вулиці Набережної, на якій ми проживаємо. Три місяці мені не давали відповіді взагалі".
Згодом у селищній раді жінка дізналася, що вулицю Поповича перейменували на Вишневу.
"Значить, в період війни на честь героя ви не перейменовуєте вулиці, а Поповича у Вишневу — будь ласка. У період війни в Стебному перейменували п'ять вулиць. Чому за 8 місяців не було зібрана та сесія в селі? Це не моя справа. Я хочу отримати конкретну відповідь, на якій підставі вони не хочуть перейменувати вулицю Набережну? Вони їдять білий хліб, сплять у чистих постелях, їхні діти не воюють", — додала жінка.
Секретар сільради Тетяна Стогнієнко підтвердила, що Людмила Нерубайська зверталася до сільської ради.
"Вона зразу хотіла перейменувати якусь вулицю у Звенигородці. Зверталася письмово до колишнього покійного старости. У суботу в нас будуть збори, де питання винесуть на розгляд. До нас приїдуть представники міської ради, збереться сільська громада, жителі цієї вулиці. Люди скажуть "так", і ми дамо довідку, що Стебнівський старостинський округ не заперечує проти перейменування. А там вже міська рада зробить те, що від них залежить. Потім сесія міськради затвердить рішення щодо перейменування".
Про перейменування вулиці Поповича на Вишневу Тетяна Стогнієнко каже, що рішення не бачила.
"Але вона (Людмила Нерубайська — ред.) вже там не хоче, бо там мало людей живе. Вже хоче Набережну", — розповіла секретарка.
Павло Дубіцький тимчасово виконує обов'язки старости Стебного упродовж останніх півтора місяця. Розповів, що в громаді не проти такого перейменування.
"Тоді був Василь Петрович Піддубний старостою села, на жаль, він помер. Я виконую обов’язки старости, поки не обрали нового. На виконкомі Звенигородської міської ради нібито розглядали це рішення і вирішили почекати кінця війни, щоб вшановувати. Бо скільки ще загиблих буде — не відомо. Раз ця жіночка далі наполягає, суботу зберемо сходку села. І на цих зборах будуть представники Звенигородської міської ради. Якщо люди не заперечують про перейменування вулиці, де вона хоче, дамо погодження, і сесія міської ради затвердить. Є процедура і її потрібно дотримуватися", — пояснив пан Павло.
Втрати Черкащини: на війні з Росією загинули захисники зі Шполянщини
За словами виконувача обов'язків голови, нині село підпорядковане Звенигородській міській раді. Тож усі питання, що стосуються будь-яких перейменувань — це повноваження депутатів райради або міськвиконкому Звенигородської міської Ради, куди й звертатимуться після сходки села.
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
Читайте також
- Молилися за живих і загиблих: річниця виходу українських військ із Дебальцевого
- Мяусдей: у Черкасах святкуватимуть день народження зниклого безвісти захисника
- Повернувся на щиті: на Черкащині попрощалися з військовослужбовцем Миколою Рибаком
- "Воїни світла. Воїни добра": у Черкасах погасили марку, присвячену комунальникам — фоторепортаж
