"Ні кроку назад ", – говорить про свою діяльність волонтер Олексій Святенко. Допомагає бійцям на Сході він із 2015 року. Минулоріч у Черкасах заснував "Музей АТО". Останні два роки на передову їздить разом із дружиною.
Перші поїздки Олексія Святенка були на Донеччину. Тоді друзі запропонували йому допомогти бійцям.
Олексій Святенко, волонтер: "Збирав тоді набагато більше, ніж зараз, - по дві-три тонни. Друзі, знайомі, усі допомагали, була атмосфера дружня, підтримка і усе це".
За чотири роки волонтерства чоловік їздив на передову більше 120 разів. Він був у Авдіївці, Опитному, Пісках, Бахмуті й інших місцях. Каже, найважче у цій діяльності - пояснювати людям, що йде війна і потрібно допомагати бійцям: "Коли не вистачає чогось, або ти сам віддаєш останнє, а поруч люди не можуть навіть гривню дати, або щось купити, чи принести, чого в них достатньо, то дуже складно ламати цей поріг людей".
Майже в кожній поїздці поряд з чоловіком - його дружина Крістіна Святенко. Вони разом два роки. Дівчина розповідає, коли у його поїздках вона поряд, їй спокійніше: "Крім того, що я знаю, що там відбувається, ще є нелегка дорога туди, це не менше ніж 1200 км, коли я з ним, я знаю, що він поїсть і відпочине, і морально я його підтримую, разом усе набагато легше".
Крістіна Святенко пригадує свою першу поїздку до селища Піски, що на Донеччині: "Те що я побачила, мене так вразило, хлопці в окопах, сніг, холодно, ти, як продумаєш, що це ти дома під ковдрою, в теплі, ялинка вдома, є що їсти і тут - така картина, це щось змінюється і змінюється назавжди".
Восени 2018 року Олексій заснував у Черкасах музей антитерористичної операції. Чоловік каже, що нині тут тисяча експонатів, які він збирав самостійно.
Олексій Святенко, волонтер: "Ті експонати, що повторюються вже не один рік, ми підписуємо і передаємо на школи, вищі навчальні заклади, мотивуючи людей створити в кожному закладі, куточок пам’яті".
Найціннішим експонатом у музеї для Олексія є цей розвантажувальний жилет. Його передав друга Ігор. Олексій Святенко розповідає про жилет: "Він залитий кров’ю, і більше сотень прорізів на ньому від осколків. Він після цього надскладного поранення, за дуже невеликий термін, зміг не тільки піднятися на ноги, а й стати в стрій і це є прикладом незламності українського народу".
Олексій Святенко розповідає, що зараз підтримки від держави та людей мало: "Ти сам повинен писати листи, десь стукати, і стукати дуже дзвінко, щоб десь відкрились якісь двері і, може, хтось зжалився і чимось допоміг, хоча кожного дня сотні тисяч гривень списується на патріотичне виховання, яке не відбувається, на те ж волонтерство, і це дуже прикро".
Зараз чоловік готує передачу у Бахмут та Авідївку на Донеччині. Туди вони їдуть 10 грудня.
