Сотню державних прапорів України пошила черкащанка Олена Брильова. Займатися цим почала на третій день повномасштабної війни. Патріотичні стяги роздає безплатно.
Черкащанка Олена Брильова за машинкою в майстерні працює від восьмої ранку. Це місце її надихає на створення нових речей.
"Роблю незвичайний шов, який я підгледіла в інтернеті. Якщо я шию костюми на ходулістів, то я шию не такими швами".
У минулому жінка працювала у школі, а потім змінила свою професію — стала шити костюми:
"Взагалі то я вчителька початкових класів за фахом і 20 років в школі працювала. Потім змінила свою професію — з вуличним театром «Джайра» займалася живими скульптурами, живими фонтанами, одягали аніматорів. Працювали переважно за кордоном, нас було до пів тисячі костюмів. Наразі нас працює три людини. Я в цій галузі — вже 15 років."
Ще місяць тому в майстерні пані Олена створювала костюми, головні убори та прикраси для акторів вуличного театру. Нині вона залишила пів сотні вбрань, з якими розпрощатися не може: жінці вони нагадують про життя до війни.
"Костюм я робила, коли ще в нас не було ні ниток, ні якихось оздоблюваних матеріалів: збирала десь, до подруг ходила, шукала, виїжджала. Я не можу костюми продати, тому що в мене серце обливається кров’ю. Я втілювала у них свої мрії. Я просто щаслива людина була. Я і зараз щаслива, тільки болить все".
А ще пані Олена вірить, що перемога близько і вона знову займатиметься улюбленою справою.
Майстриня розповіла, що у перші дні війни була розгублена і не розуміла як працювати далі:
"Річ у тому, що у перші дні я була дуже розгублена, тому що це не моє життя. Я розгубилася і декілька днів не знала, що мені робити. Я звикла працювати сама, втілювати свої мрії, свої якісь думки. У мене дуже хороша голова ОСББ в моєму будинку, яка розповіла: мер сказав прикрасити будівлю, ти можеш пошити прапор? Кажу — можу".
Майстриня пошила десять прапорів, якими прикрасили будинок.
"Але ж у мене залишилася тканина. Думаю, ну чого ж вона буде відпочивати, псуватися. Я вирішила дошити, а тканина була тоненька, тож я вирішила дошити і просто віддати людям, кому можливо потрібно".
Потім до майстрині почали дзвонити й просити ще стягів:
"Почали мені дзвонити, тож я зрозуміла, що я потрапила туди, куди потрібно. Тобто я залишаюся на самоті і буду робити користь людям", - розповіла пані Олена.
До пошиття прапора майстриня ставиться відповідально: підбирає тканину та дотримується визначених розмірів:
"Якщо я людям скажу, що принесіть мені тканину, я розумію, що зараз буде купа речей, з яких не шиється державний прапор. І не взяти я не зможу, і викинути мені важко буде. Тому у людей я не прошу тканину. По-перше, має бути метраж точний, — це ж державний прапор, я не маю права просто шити як не будь. У кожен прапор вкладаю душу", — розповіла пані Олена.
Українські стяги будь-якого розміру майстриня створює безоплатно:
"У нас люди добрі, було таке, що за прапор мені 50 гривень дали. Тож я була дуже задоволена, тому я пішла в магазин і купила собі хліба. А було, що жіночка принесла мені яйця. Я не звикла до такого, але я взяла, тому що я бачу, що людина вдячна".
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
