Свято Перенесення нерукотворного образу Ісуса Христа часто називають Третім Спасом, або народною назвою — Горіховим. Воно припадає на 16 серпня.
Суспільне поспілкувалося зі священником черкаського Свято-Троїцького собору протоієреєм Василем Папликом, аби дізнатися про походження цього свята та що означає освячення продуктів у церкві.
За словами священника, цього дня церква згадує про Перенесення нерукотворного образу Ісуса Христа з Едеси до Константинополя.
Отче Василію, розкажіть, будь ласка, про походження цього свята?
Цей день ми святкуємо на спомин про перенесення з Едеси до Константинополя образу Нерукотворного Ісуса Христа. За церковними переданнями, тяжкохворий князь, який хотів вилікуватися, попросив, аби йому передали образ Христа. І цей образ був створений не людьми. Це був, умовно кажучи, рушник, на якому відбилося обличчя Христове.
Чи правильною є назва Горіховий Спас?
У церкви немає такого поняття, як Горіховий Спас. Немає й інших – Яблучного та Медового. Саме слово Спас означає Спаситель, Ісус Христос. Проте люди для своєї зручності скоротили слово Спаситель до короткої форми.
Церква закликає називати ці всі свята правильно, тому що ті продукти, які ми освячуємо, ніяк не впливають на Спасителя, і називати його медовим, яблучним чи горіховим не можна.
Якщо ми приходимо в церкву лише задля того, щоб освятити продукти і не задумуємося про сенс цього свята, то ми не отримуємо від того великої користі і благословення. Тому що є основа — молитва, піст, сповідь, причастя, а вже на завершення для втішення освячуються продукти. Це не основа, це такий собі "духовний десерт". Тому ми, дотримуючись традицій, маємо завжди пам'ятати про справжній сенс цього, інакше тоді свято втрачає духовну частину і стає світським.
Що традиційно освячують у цей день?
Зазвичай люди освячують горіхи, тому і назва така є в народі — Горіховий Спас. Проте на Черкащині цієї традиції не дотримуються, вона більше поширена в інших регіонах.
Який сенс має освячення продуктів?
Коли ми освячуємо продукти, таким чином дякуємо Богові за плоди, які він для нас створив, за урожай, за землю, воду і сонце, що допомагало їх зростити.
Хоч іноді люди називають цю традицію запозиченням із язичництва, проте насправді в цей день християни приносили до церкви плоди зі своїх полів на освячення. Частина їх потім лишалася в церкві і їх потім роздавали дітям і тим, хто був нужденний. Це був прояв милосердя. Тому, хоч зараз традиція і змінилася, у ній немає нічого поганого. Головне, вкладати в освячення духовний сенс.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
