87-річна черкащанка Віра Ліпінська має деменцію — синдром порушення порушення пам'яті та мислення через ураження головного мозку. Три роки тому її донька Ірина переїхала до матері, аби бути поруч.
Забула як дзвонити по телефону та перестала впізнавати рідних — так про зміни у поведінці своєї матері розповіла Суспільному Ірина Ліпінська.
За переглядом телепередач та буденними розмовами вісімдесятисемирічна Віра Ліпінська намагається пригадати своє життя. Мама третій рік живе із деменцією, розповіла її донька пані Ірина:
«Ще коли тато був живий, ми чекали один одного і завжди обідали разом, якщо була така можливість».
Хвороба окрім пам'яті, говорить, погіршила здатність виконувати звичні щоденні справи, додала пані Ірина:
«Раніше, коли я не знала, що це за хвороба така деменція. Я розуміла, що я це зроблю швидше, якісніше і без всяких там додаткових маніпуляцій. Потрібно зважати на її особистість, потрібно давати відчути їй свою потрібність, свою зайнятість, свою необхідність. Прокинулася, йде на кухню, тому що все життя так робила, годувала сім'ю, турбувалася про нас, а тепер прийшов час, що ми турбуємося про маму».
За словами Ірини Ліпінської, бачити вразливою маму, найважче: бути поряд щодня, допомагати у побуті та нагадувати повсякденні речі:
«Інколи це виснажує, інколи зриваєшся, не завжди вдається бути спокійною. Часом, я боюся, що одного разу зайду в кімнату і мама мене не впізнає. Вдень і вночі, навіть, коли я виходжу з кімнати на деякий час, в мене виникає страх — а раптом в мами щось сталося або я виходжу на вулицю в магазин, а раптом мама з чимось не справилась».
Отримала сертифікат з надання першої медичної допомоги, щоб доглядати за мамою, розповіла пані Ірина:
«Мама може сама їсти, тримати ложку, бо мама може самостійно сходити в туалет, але часом вона не знає, де туалет знаходиться».
Ознаки деменції з'являлися поступово, пояснила доглядальниця. Та до лікаря звернулись після смерті батька — три роки тому:
«Мама забула враз як дзвонити по телефону, як користуватися водою, в нас була і пожежа, і потоп, і ввімкнений газ. Мама колись заблукала йдучи дорогою з магазину додому, шляхом, яким ходила десятки років і дуже через це розхвилювалася, телефонувала мені, жалілася, що так сталося, ми тоді списали усе на втому, на вік, на якесь хвилювання, але я вже зараз розумію. Це були перші дзвіночки, аби ми ж тоді знали».
Аби мама пам'ятала важливі речі, залишала записки. Доти, доки вони допомагали, зазначила пані Ірина:
«Ми ліки вранці і ввечері приймаємо, і ще я пенсію написала якого числа, але ми перестали їх клеїти, тому що мама перестала на них зважати».
Хоча й забуває події сьогодення, та пам'ятає минуле, додала вона:
«Що було вчора, що було сьогодні мама не пам'ятає, зате вона добре пам'ятає, що було колись. Реальний світ змішався з уявним, але цей уявний світ не злий, не агресивний».
Щоденник вела і сама пані Віра. Нотувала в ньому події та дати, які не можна забути, розповіла вона:
«Тепер воно не під руками і не так вже й пишеться, але ж все одно згадується. Я люблю, вийти на вулицю і згадувать з людьми. Воно вже в таких літах вже не бігає тіло».
Залишила згадку й про цей день:
«Написала: сьогодні у нас гості».
Зараз мамин стан покращився, розповіла Ірина Ліпінська. Завдяки правильним лікам, натомість так було не завжди:
«Мама не впізнавала мене, вона вважала, що в неї дві доньки Іри, одна Іра та, котра була в минулому житті. Люди, котрі мають деменцію, йдуть додому, мама також часто йде додому, раніше пояснювали, що мама, ти дома, ти живеш тут 50 років, ні, я йду додому».
Деменція виникає через загибель клітин мозку, пояснила психіатриня Марія Кудря. Тому у пацієнтів погіршується пам'ять, мислення, мовлення та орієнтація:
«З віком у всіх погіршується пам'ять, проте коли є фактори ризику погіршення пам'яті розвивається більш стрімко, факторами ризику є нездоровий спосіб життя, велика кількість вживання алкоголю, травми черепно-мозкові, судинні захворювання. Погіршується спершу короткострокова пам'ять, людина починає забувати що поклала вдома, чим вона, наприклад снідала вчора, плутатися в подіях».
Стан деменції спричиняють хвороби або ж судинні ураження мозку. Це не лікується, натомість завдяки препаратам втрату пам'яті можна сповільнити, додала психіатриня.
Нагадаємо, щороку починаючи з 2012-го вересень оголошено Всесвітнім місяцем обізнаності про деменцію. Згідно з інформацією з офіційного сайту Міністерства охорони здоров'я України, ця ініціатива розширилася із Всесвітнього дня боротьби з хворобою Альцгеймера, який з 1994 року відзначають 21 вересня.
