У Черкаській області у 16 пробах питної води із джерел та мереж централізованого водопостачання виявили відхилення за мікробіологічними показниками та санітарно-хімічними.
Про це свідчать результати досліджень, проведених із 7 до 11 вересня, розповів Суспільному головний державний санітарний лікар області Володимир Папач.
За його словами, із джерел та мереж централізованого водопостачання відібрали та дослідили 159 проб питної води за мікробіологічними показниками та 151 — за санітарно-хімічними.
«Відхилення від гігієнічних вимог за мікробіологічними показниками виявлено у двох пробах (1,26%) з водогону села Вознесенське Золотоніської громади (загальні коліформи, кишкова паличка)».
За санітарно-хімічними показниками відхилення виявили у 14 пробах у двох громадах, додав Володимир Папач.
«За санітарно-хімічними показниками відхилення виявили у 14 пробах (9,3%) з водогонів сіл Косарі Кам'янської громади (амоній), Вознесенське Золотоніської громади (забарвленість), Богодухівка й Красенівка (амоній, залізо), Тарасівка й Привітне (амоній) Чорнобаївської громади».
З його слів, про результати досліджень поінформували Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області та голів територіальних громад.
«Також направлено відповідні пропозиції керівникам водогонів щодо проведення необхідних профілактичних заходів. Будь-яких ускладнень санітарно-епідемічної ситуації, спалахів інфекційних захворювань, повʼязаних із питною водою та питним водопостачанням на території області не зареєстровано».
Як розповіла у коментарі Суспільному заступниця генерального директора Черкаського обласного центру контролю та профілактики хвороб (ЦКПХ) Наталія Видра, фахівці центру щоденно здійснюють моніторинг якості та безпеки питної води в усіх містах і селах територіальних громад Черкаської області, де функціонують системи централізованого водопостачання.
«Моніторинг проводиться у визначених постійних контрольних точках. Ними є джерела централізованого водопостачання, місця перед подачею води до розподільної мережі, а також точки у розподільній мережі, зокрема вуличні водорозбірні колонки, найбільш підвищені та тупикові ділянки мережі, крани внутрішніх водогінних мереж будинків, обладнаних насосами підкачки та місцеві водонапірні баки».
За словами пані Наталії, проби питної води фахівці ЦКПХ можуть досліджувати за мікробіологічними, паразитологічними, вірусологічними, санітарно-хімічними та радіологічними показниками.
Загальні коліформи і кишкова паличка — що варто знати
Загальні коліформи та кишкова паличка — це група мікроорганізмів, які використовують для оцінки якості води і є обов'язковими при проведенні досліджень за бактеріологічними показниками, розповіла Суспільному заступниця генерального директора Черкаського обласного центру контролю та профілактики хвороб Наталія Видра.
«Їхня присутність вказує на можливе забруднення або порушення санітарно-гігієнічних норм, хоча самі вони можуть не бути безпосередньо патогенними, тобто за нормальних умов не викликають захворювань», — додала фахівчиня.
Наявність у воді загальних коліформ свідчить про:
- наявність застійних явищ у розподільній мережі водогону, особливо на тупикових ділянках, водогінних мережах будинків, що мають підкачку, водонапірних баках тощо;
- потрапляння зовнішніх забруднень у водогінну систему через зношеність або пошкодження труб.
Наявність кишкової палички у воді свідчить про органічне забруднення та вказує на можливу присутність патогенних мікроорганізмів.
«Така ситуація може виникнути внаслідок порушення герметичності водогонів, коли є тріщини чи розриви. Також це може бути через недотримання санітарних норм при будь-яких профілактичних роботах на водогінній мережі або неякісне очищення та знезараження питної води», — пояснила Наталія Видра.
До яких наслідків може призвести перевищення вмісту амонію
Перевищення вмісту амонію у воді питній свідчить про потрапляння до водогонів або джерел водопостачання забруднень органічного походження, що несе певні ризики для здоров'я людини та стану водогінних мереж, зазначила Наталія Видра.
«Сам по собі амоній є безпечним у невеликих кількостях, оскільки це природна сполука, яка присутня в навколишньому середовищі, організмах і навіть у продуктах. Проте при великих кількостях та постійному надходженні в організм людини він може спричиняти подразнення слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, нудоту, блювання, біль у животі, а у важких випадках — порушення роботи печінки, нирок та нервової системи», — пояснила медикиня.
Особливо до амонію чутливі діти, вагітні жінки та люди з хронічними захворюваннями нирок, додала вона.
«Вода з високим вмістом амонію має неприємний запах (рибний, затхлий), металевий присмак, може бути мутною і тому, як правило, її не вживають через такі непривабливі показники», — пояснила Наталія Видра.
Зі слів фахівчині, крім негативного впливу на стан здоров'я людей амоній також спричиняє корозію труб і розвиток біоплівок у мережах водопостачання, що погіршує їх санітарний стан.
Чим небезпечне залізо у воді
Залізо є природним мінералом, який часто зустрічається у воді. Його надлишок у питній воді може мати негативний вплив на здоров'я, розповіла Суспільному заступниця генерального директора Черкаського обласного центру контролю та профілактики хвороб Наталія Видра.
«Черкаська область має поклади залізо-марганцевих руд, через що і марганець, і залізо (а часто і обидва ці мінерали разом) зустрічаються у питній воді. Основні родовища зосереджені в центральній та південній частині області, зокрема, в межах Черкаського, Золотоніського та Уманського районів», — пояснила фахівчиня.
За її словами, вміст заліза вище встановлених гігієнічних норм надає воді неприємний металевий смак і запах.
«Така вода може мати іржавий, бурий або чорнуватий відтінок, що робить її непридатною для споживання», — додала Наталія Видра.
За словами фахівчині, норма вмісту заліза, згідно з ДСанПіН 2.2.4-171-10, у питній воді водогонів, фасованій воді становить не більше 0,2 мг/л, у воді криниць, свердловин, каптажів — не більше 1,0 мг/л.
Тривале вживання питної води з надмірним вмістом заліза може спричинити:
- нудоту, біль у животі, метеоризм;
- сухість, ламкість волосся, сухість шкіри, подразнення та алергічні реакції;
- втому, слабкість;
- закрепи або діарею.
Методи очищення води від надлишків заліза
За словами Наталії Видри, у домашніх умовах можливо застосовувати метод відстоювання води або аерації (окиснення киснем).
«Питну воду зберігають у хімічно інертному посуді (ємності з нержавіючої сталі, емальованих відрах тощо). Метод полягає у насиченні питної води киснем повітря. При цьому двовалентне залізо (розчинне у воді) окиснюється до тривалентного (нерозчинного у воді). У результаті залізо окислюється та перетворюється на нерозчинний іржавий осад у вигляді нальоту», — пояснила фахівчиня.
На підприємствах питного водопостачання ефект знезалізнення може досягатися шляхом розбризкування води з метою аерації у спеціальних пристроях — градирнях. При цьому осад збирається у спеціальному відстійнику або затримується на фільтрі.
Можливий і метод хімічного окислення, додала Наталія Видра:
«Для прискорення процесу окислення застосовують реагенти, такі як гіпохлорит натрію, перманганат калію або озон. Вони швидко переводять залізо до нерозчинної форми, у формі осаду. Після цього воду пропускають через фільтр, який затримує осад».
У деяких випадках застосовують іонний обмін. У такому випадку застосовують гранульовані іонообмінні смоли, які замінюють іони заліза на іони натрію.
«Такий метод ефективний для води з помірним вмістом заліза. Деякі іонообмінні смоли здатні видаляти марганець разом із залізом та іншими металами. Це ефективно для води зі змішаними забрудненнями», — розповіла Наталія Видра.
Також вона розповіла про те, як застосовують для очищення води мембранні технології:
«Зворотний осмос або нанофільтрація допомагають повністю видалити залізо разом з іншими домішками. Це високоефективний, але затратний метод, який часто використовують для очищення питної води в домашніх умовах».
Також, додала вона, можна застосовувати фільтрацію:
«Це використання фільтрів із каталітичними матеріалами (наприклад, діоксид марганцю). Також для покращення якості води використовують вугільні фільтри».
Забарвленість
Забарвленість — це присутність у воді природних органічних речовин (гумусових речовин, заліза, марганцю, дубильних речовин), які надають їй жовтуватого, бурого або навіть чорного відтінку.
Відповідно до вимог ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» нормативний показник забарвленості у питній воді становить не більше 20 градусів.
