Степан Бандера, Ірина Фаріон, Кузьма Скрябін — серед героїв лялькової колекції Богдани Моци з Камʼянки. Нині у ній 25 фігурок, серед яких як історичні постаті — Леся Українка, Тарас Шевченко, так і сучасні — Ярослава Магучіх та Ольга Харлан. Також Богдана виготовляє ляльок за фото на замовлення на подарунок. Отримує запити на такі фігурки від родин загиблих військових.
Хто надихнув на створення колекції відомих українців, за скільки часу може зробити одну ляльку та кого було виготовляти найважче — Богдана Моца розповіла Суспільному.
Коли почали займатися саме ляльками? Коли зробили першу?
Ляльками зацікавилася років, мабуть, сім-вісім тому. Перша лялька була не за фото. Я працювала вчителькою фізкультури в школі й класною керівницею і своїй учениці подарувала ляльку. А за фото зробила теж знайомій у Фінляндії. Вона хотіла щось з України цікаве привезти й така ідея виникла. Їй дуже сподобалося.
Вас хтось навчав робити таких ляльок?
Ні, через інтернет навчилася. Я з дитинства майструвала: то займалася бісероплетінням, то робила із гофропаперу різні квіти, то вишивала нитками, то в'язала спицями. Моя тітка навчила спицями в'язати, а на швейній машинці — дідусь.
З яких матеріалів робите ляльок?
З різних тканин, синтепон — для наповнення, голівка — пінопластова куля. Також, наприклад, взуття роблю зі шкірзаму або зі шкіри. Але в більшості випадків — фетер, фоаміран.
Яка лялька зʼявилася першою у власній колекції?
З власної колекції найпершою була лялька Ірини Фаріон. Я її зробила до її дня народження у 2025 році (29 квітня — ред.). Я собі задумала обовʼязково зробити Лесю Українку, Тараса Шевченка й Івана Франка. А тоді дивилася відео Ірини Фаріон і працювала. Воно наче надихало на якісь інші ляльки. Далі планую зробити Євгена Коновальця, потім Романа Шухевича, бо Степан Бандера в мене вже є. На піснях Кузьми Скрябіна я виросла, і він з перших днів антитерористичної операції підтримував військових. У більшості це ті люди, в яких проукраїнська позиція, звісно, і, так сказати, наші легенди.
Скільки ляльок зараз у вашій колекції?
Зараз у моїй колекції їх 25. Нині вони виставляються у музеї. Там наші сімейні пʼять ляльок: з нашого весілля і коли сину було три рочки. Також є гімнастка Олександра Паскаль, яка втратила ногу через російський удар по Одещині. Це протезована лялька ручної роботи. Раніше я бачила такі тільки Барбі — у колісному кріслі, протезовані. А саме ручної роботи або текстильних ляльок мені не вдалося знайти. Можливо, навіть моя і перша в Україні. Сам протез мені допомогли виготовити на 3D-принтері.
Скільки загалом виготовили ляльок?
Мабуть, понад 600 зробила за весь час. Я вже їх не рахую, тому що це нереально. Орієнтуюся приблизно за закупленим матеріалом. Матерії мені вистачає орієнтовно на 100 ляльок, а я придбавала шість-сім разів.
Для кого замовляють ляльок?
Найбільше замовляють для тих людей, у кого, можна сказати, усе є, аби здивувати людину. Трохи для військових як оберіг. У чоловіків вони викликають захват, це дивує мене. Звісно, всі емоції — це класно і так приємно, надихає рухатися далі.
Ляльок робите наживо з людини чи за фото? Як загалом відбувається процес?
Обговорюємо дату, а потім прошу одне-два фото, можливо, якщо є більше, аби краще роздивитися колір волосся, бо бувають всякі обробки й не завжди можна попасти саме у той колір. Якщо, наприклад, є татуювання, то прошу або детальні фото, або щось подібне роблю тоді. Буває дуже складно ідеально відтворити. Фото готового виробу скидаю замовнику й обговорюємо, чи все сподобалося, чи щось треба переробити.
Наскільки часто військові замовляють ляльок?
Не дуже часто: ляльок з десять за весь час. Але в більшості — полеглих військових. Батьки, дружини, сестри замовляють. Мабуть, у 2023 році я першу зробила ляльку «Адамса», Олександра Деревʼянка. Потім наступна була — «Арс», Олександра Коцуконя. Я опублікувала і потім пішли замовлення на «Азов». Тяжкі ляльки морально, звісно, особливо раніше ще з початку повномасштабного вторгнення. Якщо це замовлення до мене прийшло, то значить так потрібно і людям зокрема. У мене мама якось замовляла синові ляльку загиблого батька. Хлопчику, здається, рочків п'ять було. То вона відписала мені, що коли відчинили коробку і дістали, то син сказав: «О, це ж наш тато!» І так обіймав його і цілував ту ляльку. Вона розповіла, що син постійно з цією лялькою.
Звідки у вас замовляють ляльки — з України лише, чи і з-за кордону є охочі?
У мене багато замовників з Києва, Черкас, Кам'янки. Потім, наприклад, їдуть кудись у гості, забирають на подарунки за кордон, щоб іноземців здивувати й презентувати цікаве з України. Замовляли з Фінляндії, Польщі, Німеччини, Греції, Туреччини, Франції, Мексики, Ірландії, Аргентини, США та Нідерландів. У деяких із них є по декілька ляльок, наприклад, в Німеччині — понад пʼять. Наразі працюю із замовленням, яке поїде до Швейцарії. Також українським зіркам замовлять ляльки, наприклад, Ольги Полякової, Наталії Бучинської. У нас з сином є така традиція, коли йдемо на концерт, даруємо ляльки. Подарували Тетяні Песик з «VIP Тернопіль», MamaRika, Ользі Цибульській, «Kozak System», Fiїnka.
Як робите, аби ляльки були схожими на людину, для якої її замовляють?
У мене багато запитують, як я роблю, щоб ляльки були схожі на зірок навіть у тому самому костюмі. Я так вгадала MamaRika і Fiїnka. Попередньо прослідковую їхню сторінку й у більшості, коли вони їдуть у тур, то в одному якомусь сценічному образі на всіх концертах виступають. Якщо роблю за фото людини, то обговорюємо із замовником. Зачіска дуже сильно схожості надає, особливо коли колір волосся вгадаєш або зачіску підкрутиш жінкам. Чоловіки впізнавані за бородами. І одяг додаефектукт.
Чи отримуєте несхвальні відгуки? Чи мають люди якісь забобони щодо ваших ляльок?
Були такі, особливо коли я тільки починала, питали: чи хтось таке замовляє, такими ляльками тільки людей лякають. Воно ранить, і думаєш: нащо я цим займаюся, а потім розумієш, що треба пробувати. Однак якщо люди замовляють, значить, їм подобається. Коли з сином подарували ляльку Івану Люленову, то він пожартував про ляльку-вуду. Трошки неприємно стало, тому що ця лялька з душею. Я віддаю частину себе.
Скільки потрібно часу на виготовлення однієї ляльки?
Наприклад, Ірину Фаріон я зробила взагалі за рекордні чотири години. Це дуже швидко. Я не хотіла починати ляльку без дозволу її доньки й написала їй. Вона не відповіла мені. Розумію, можливо, багато повідомлень, десь у запитах була в неї. Однак я вирішила, що все-таки зроблю. Почала о восьмій вечора й о дванадцятій була готова. Нещодавно Софія відповіла: вона теж дуже хотіла б таку ляльку, тому ще обдумує напис на підставочці та образ ляльки. Я зробила ляльку з презентації останньої книги Ірини Фаріон про англіцизми. Софія сказала, що це була улюблена сукня її матері. У більшості для створення ляльки потрібно вісім годин — день. Якщо треба, наприклад, якийсь принт, особливо дрібний, на тканині малювати, то це вже важче і треба більше часу. Мені дуже подобається саме ця деталізація, то буває, дуже довго сиджу, наприклад, над браслетом, торбинкою, наплічником чи шевронами.
Що вас надихає на виготовлення ляльок у власну колекцію?
Після першої моєї виставки до мене підійшла наукова керівниця Камʼянського музею і запропонувала зробити другу про королев і принцес, аби були у сукнях. Але мені було не до душі. А потім я зрозуміла, що можна зробити серію про відомих українців, які мені подобаються або які надихають. Так зʼявилися легкоатлетка Ярослава Магучіх, фехтувальниця Ольга Харлан.
А яке замовлення вам найбільше запам'яталося або для вас воно було незвичайним?
Незвичне замовлення — гімнастка, яка стоїть на одній нозі та з кулею в руці. Я не робила таких, але цікава ідея.
Яку ляльку було найтяжче виготовити?
Якщо фізично, то Лесю Українку. Складність полягала в тому, що фотографії чорно-білі, й дуже складно зрозуміти, який колір одягу та прикрас вона носила. Я дуже боялася та хвилювалася, аби не зіпсувати весь образ, обравши негарний колір тканини, бо Лариса Косач була надзвичайно елегантною та мала чудовий смак. А якщо емоційно, то найтяжчою була лялька для мами полеглого у Маріуполі Олександра Дерев'янка на псевдо «Адамс». Це була найперша зроблена за світлиною загиблого. Наступні не менш тяжкі емоційно, але ця запам'яталася найбільше.
Бачила, що ви оголосили збір на підтримку Збройних Сил України. Як давно збираєте кошти для військових?
Збираю кошти з 2023 року, а до того ми ще в школі плели сітки з часів АТО. Перший мій збір був на хімічні грілки для військових, тобто на оцтову кислоту і натрій, аби заливати суміш всередину, щоб воно діяло і гріло наших хлопців взимку. Треба було три тисячі гривень на мішок натрію, а мені люди за кілька годин шість тисяч зібрали, тобто на два мішки. Також долучалася до зборів камʼянчан, щоб забезпечити частину необхідної суми. Зараз кажуть «дружня» банка. Щедрували з моїми вихованками, бо я — тренерка з волейболу, на ЗСУ роки три. Збирали й на прилади нічного бачення, і на FPV-дрони, і на ремонт авто. Загалом з 2023 до 2026 року зібрали та витратили на ЗСУ 2 164 706 гривень.
Як ви все встигаєте: волонтерство, виготовлення ляльок, тренерство?
Мій чоловік все терпить і допомагає, зокрема і з сином. Вони завжди то на риболовлю, то десь гуляти їздять, то їсти приготують, бо бачать, що з мамою немає сенсу говорити. Коли роблю ляльок, то ніби поринаю в цей світ і тяжко перемикнутися на готування їжі. Мене так затягує, що буває, сиджу, чоловік каже, аби я хоча б поїла. Так часто буває.
