Визнання котів частиною екосистеми міста є не лише ознакою людяності, а й важливою санітарною функцією для міста. Про це в етері Українського радіо Черкаси розповіла керівниця громадської організації «Зоокультурні» Марія Лесько.
З її слів, таке рішення підкріплене законом України «Про захист тварин» та дає можливість забезпечити тваринам законний захист та гуманні умови існування.
24 вересня 2026 року котів визнали частиною екосистеми у Багачевому. Ініціаторкою цього стала зоозахисниця Тамара Білан. З її слів, понад 10 років вона стерилізувала котів і безпритульних тварин.
Зоозахисниця має власний притулок у Багачевому та нині доглядає за двадцятьма трьома котами та дванадцятьма собаками. За словами Тамари Білан, громада потребувала того, аби визнати котів частиною екосистеми, оскільки зооволонтери фіксували випадки, коли жителі громади закривали підвали, вивозили дерев'яні будиночки, позбавляли тварин доступу до їжі та води.
«Така ініціатива дає більше прав і самим зоозахисникам та тваринам, оскільки останнім офіційно дозволяють ховатися у підвалах на горищах будинків», — додала зоозахисниця.
Нині, з її слів, комунальним службам і жителям заборонили закривати вентиляційні отвори підвалів та замуровувати тварин усередині.
«За котами закріпили статус живих істот, які контролюють чисельність гризунів. Тому знищення чи вилов із подальшим вивезенням стають незаконними. Замість цього застосовують міжнародну практику вилову, стерилізації, вакцинації та повернення їх у звичне середовище або пошук нових родин».
Офіційний статус дозволив зоозахисникам і небайдужим містянам легально встановлювати для котів спеціальні будиночки, облаштовувати пункти годування. Тамара Білан сподівається, що після того, як депутати підтримали її звернення щодо визнання котів частиною екосистеми, це дозволить убезпечити тварин від жорстокого поводження.
«Коли я бачила, що деякі люди не дають годувати їх, закривають підвали й котики хворіють, не виживають навіть до весни, тому що коробки їх не рятують взимку. Люди зробили петицію про це. Я стала читати, думаю: а що ми не можемо зробити? Дівчата мені допомогли, організували звернення. Я збирала підписи, їздила по місту. За три дні ми зібрали 97 підписів, але ми на сесію не потрапили: нас не взяли й сказали — через місяць. Я хотіла ще зібрати підписів, але у міській раді сказали, що достатньо і цих. Коли мене запросили на сесію, то деякі дівчата прийшли мене підтримати, бо був робочий день. Багато депутатів навіть не знали, що у нас в місті відбувається така робота: люди самі стерилізують, носять, возять, лікують, годують, знаходять нові сім'ї, забирають з вулиці. Якби не робота цих людей, які віддають свої гроші, час, здоров'я, то наше містечко заполонила б дуже велика кількість тварин. Більшість депутатів мене підтримали».
За словами зооволонтерки, під час голосування 15 депутатів підтримали петицію й пʼять утрималися.
Додамо, що у Черкасах котів визнали частиною екосистеми міста у 2019 році. Тоді зареєстровану петицію підтримали містяни, а наприкінці грудня за неї проголосували депутати міської ради. За словами керівниці громадської організації «Зоокультурні» Марії Лесько, минуло майже сім років, а в Черкасах ще й до сьогодні можна побачити замуровані підвали, що є порушенням цієї ініціативи.
«Що це (рішення депутатів - ред.) означало для котів? Це те, що заборонили їх виловлювати з метою знищення. Їх виловлюють для гуманної біостерилізації, вакцинації, лікування, прилаштування в родину тощо. Тому що коти виконують функцію природної дератизації, тобто вилову пацюків і мишей, які мешкають у підвалах. І це важлива санітарна функція для міста. Звичайно, для котів це означає, що їм дозволено перебувати вільно у підвалах житлових будинків, на горищах. А для містян — заборонено замуровувати й зачиняти підвали з тваринами всередині чи без них».
Про це йдеться в законі України «Про захист тварин», додала Марія Лесько:
«Звичайно, таке рішення не всім подобається. Щодо виконання, то бачу, що у Черкасах є дуже багато будинків із забитими підвалами. На жаль, це велика проблема. Якщо згадати минулу зиму, то було дуже холодно, і коти, звичайно, намагалися сховатися, але такої можливості в них часто не було. Потрібно поговорити усім учасникам цього процесу: хто відповідальний, чому так сталося. Буває таке, що банально люди навіть не знають, що цього не можна робити, що це незаконно. У деяких домогосподарствах це вирішувалося, наприклад, створенням котячих будиночків на деревах чи біля дому. Це дуже таке хороше альтернативне рішення. Якщо до нього підійти з розумом, то можна зробити дійсно хороше укриття. Якщо хтось добровільно не хоче виконувати закон, то, мабуть, варто попросити поліцію, аби втрутилася, пояснила, чому не можна забивати вікна в підвалі. Правоохоронці мають вийти на такі виклики».
За словами Марії Лесько, коти є у програмі поводження з безпритульними тваринами Черкас.
«Проте програма щодо котів поки не виконується. Сподіваюся, що після засідання міської ради, спільної зустрічі будуть якісь зміни. Тому що дуже важливо, щоб місто такожвключилосяь і фінансувало вилов, стерилізацію і повернення на місце проживання, адже тільки цей метод є гуманним методом скорочення чисельності. Не буде такого, що взагалі зникнуть коти після того, як всіх стерилізуємо, але це допоможе запобігти смертям на вулицях, нескінченному розмноженню. Але також важливо, щоб кожний із нас включався, тому що безпритульні тварини — це колишні домашні або народжені від нестерилізованих домашніх».
Марія Лесько додала, що таке рішення — це не про любов до тварин, а про усвідомлення безпеки та гуманності:
«Якби кожна людина доклала зусиль, не обов'язково взяла і віднесла на стерилізацію кота, а, наприклад, якщо у дворі є хтось, у кого багато котів, то можна сказати йому про стерилізацію, запропонувати допомогу. Це не про те, що всі мають любити тварин, але всі мають усвідомлювати, що це наше місто, вулиці, безпека і мораль, гуманний аспект. Це те, що робить нас людьми. Ми беремо відповідальність за когось, хто сам за себе постояти не може й організовуємо такі умови, щоб усім було безпечно».
Інтервʼюерка — Альона Волошин
