У Монастирищі відбувся захід, присвячений захисникам України. Присутні вшанували пам’ять загиблих військовослужбовців, а представники місцевої влади й громадських організацій вручили військовим і родинам загиблих захисників нагороди.
Окрім того, під час заходу відкрили Дошку надії під назвою "Наші ще не вдома", повідомила власна кореспондентка Суспільного Лілія Джемесюк з місця події.
Захід традиційно розпочали з хвилини мовчання. Серед присутніх були представники місцевої влади, рідні й близькі загиблих військовослужбовців, небайдужі містяни, а також ветерани та звільнені з полону монастирищани
П’ятьох монастирищан, які повернулися з полону, нагородили Хрестом Петра Калнишевського "За гідність у полоні", серед них — Євгеній Ганжала, Анатолій Томченко, Іван Рихліцький, Андрій Синенко, Сергій Подолянюк.
За словами Івана Рихліцького, який був звільнений з полону у червні 2025 року, такі заходи — честь для нього та його побратимів:
"Бо кожен з нас — Герой, кожен захищав свою країну. І кожен йшов не просто за нагородою чи за званням. Кожен йшов захищати свою Батьківщину, своїх дітей. І щоб брати, сестри, діти не знали цієї війни. Щоб вони жили спокійно, мали можливість ходити в школу, навчатися, гуляти. Мали дитинство, щоб вони не втратили його".
Іван мобілізувався у вересні 2022 року, пройшов навчання, а через місяць, під час першого бойового виходу, зник безвісти. Лише згодом стало відомо, що він потрапив у полон.
"Пішов наступ на нас, ми не очікували такого наступу, у нас не було чим відбитися від авіації, від танка. Були міномети й артилерія. Потім по нас прийшла піхота. Попав у полон", — прокоментував Іван Рихліцький.
У полоні допомагали триматися підтримка друзів й віра у повернення до рідних, додав Іван:
"Дійсно було тяжко, незвично, бо ти не готовий, ніхто не готовий. З підтримкою друзів, вірою в Бога, з мріями про рідний дім, про своїх рідних трималися. Старалися, бо знали, що прийдемо додому. Другого вибору не було, був вибір витримати і повернутися додому. Хоч не хоч, а витримаєш".
Нині чоловік ходить на роботу, проводить час з рідними, адаптується до цивільного життя.
Міський голова Олександр Тищенко вручив родинам загиблих військовослужбовців відзнаки "Почесний громадянин Монастирищини".
Серед родин, яким вручали відзнаки, – сім’я Дмитра Овчарика. Дев'ять місяців сподівалися на те, що чоловік живий, розповіла його дружина Сніжана. Сьогодні вона прийшла на захід разом з донькою й сестрою Дмитра. Сім’я складно переживає його втрату, поділилася жінка:
"Був він добрим, любячим чоловіком, так само і батьком він був, братом, сином він був хорошим. Веселий, добрий був. Всім на допомогу приходив, ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Так само і на службі в нього багато друзів було. Всіх підтримував, за всіх хвилювався, коли на виходи ходили. Зараз важко, була надія, що повернеться, але збіг ДНК і тому дуже важко. Шукали дев'ять місяців, але на жаль…"
Також всеукраїнська організація "Країна" відзнакою "Залізний Хрест" нагородила військовослужбовця Руслана Антонюка, а міська рада подякою відзначила учасників громадської організації "Щит ветерана".
Прийшла вшанувати пам’ять свого чоловіка Тетяна Прокіпчук з родиною. Ігор Прокіпчук пішов на війну добровольцем, розповіла жінка:
"Він працював, потім добровольцем пішов на війну. Забирали перший раз, не забрали, забрали за третім разом 24 червня 2022 року. Він служив водієм у групі забезпечення. Їздив на Донецьк, Луганськ, на самі гарячі точки. Потім серце не витримало, був інфаркт в машині, він потрапив в лікарню, там 12 днів пролежав і помер".
Такі заходи нагадують про загиблих захисників, додала пані Тетяна:
"Треба пам’ятати, що хлопці поклали своє життя, саме дорожче, що є. Такі молоді всі. Хочеться, щоб пам’ятали, не забували, якою ціною".
У родині є ще один військовослужбовець — племінник Ігоря Прокіпчука, розповіла його сестра:
"У нас його племінник воює, мій син. Ось зараз, мабуть, немає такої сім'ї, яка не воює. Хто в полоні, хто зник безвісти, хто загинув, хто ще не пішов".
Після молебню, який здійснили священнослужителі церков Монастирищини, охочі могли покласти квіти до пам’ятного знака загиблим військовослужбовцям або до стел зі світлинами захисників на Алеї Героїв.
