Черкащанка Світлана Циблієва зберегла сторічний орнамент зі вишиванки свого прапрадіда Онуфрія.
Сорочку, що пережила війну, переїзди та зміну поколінь, не сховала у скриню чи під скло — а перенесла її візерунок на нове полотно, щоб носити й передати далі своїм дітям, розповіла Суспільному пані Світлана.
За словами власниці вишиванки, вишивали її як парубоцьку — на весілля, та одягнути сорочку прапрадід Онуфрій зміг лише після війни:
"Почалася війна і він пішов на фронт. І коли повернувся звісно одягав. Вони жили в Грузинцях, коли моя прабабуся одружувалася, вони переїхали в Хлипнівку, це Звенигородський район. І вона зберігалася у такій великій скрині. Коли бабуся померла, батьки продавали цю хату. Вони деякі речі забрали, і серед хусток та інших речей була ця сорочка".
Тканина вже була пошкоджена часом, однак сам орнамент вдалося зберегти. Його Світлана перенесла на нове полотно, залишила особливості чоловічого крою — комір і манжети:
"Це були чоловічі орнаменти, люди, які в цьому розбираються, зможуть це бачити. Але мене це ніяк не засмучує, тому що для мене важливіше сама історія, сама сила цієї сорочки. І ми перенесли її по типу чоловічої, вона має комірець, такий типовий чоловічий виріз, і манжети також я перенесла", — розповіла пані Світлана.
Старовинну вишиванку Світлана вирішила не ховати під скло. За її словами, такі речі мають жити не у рамках, а в людях — щоб їх носили, показували та передавали далі:
"Хто б зараз згадував прапрадіда Онуфрія, з яким я не була навіть знайома. А завдяки цій сорочці, яку я буду передавати своєму синові, він своїм дітям. Разом з цією сорочкою, можливо, через сто років вони перенесуть цей орнамент на інше полотно".
Для Світлани історія цієї вишиванки сьогодні має ще один особливий сенс, додала вона. Її батько — ветеран війни. Тож, через покоління у їхній родині ніби проходить одна спільна нитка — війни, боротьби та пам’яті:
"Він був і під Бахмутом, вони з хлопцями були, і останні — це вони в Суджі були. Моєму батьку зараз 56 років, він воював три роки і зараз він ветеран. Він має деякі проблеми зі здоров'ям і, на жаль, не може продовжувати службу".
Сьогодні Світлана підтримує ветеранів і у професійній діяльності — займається ветеранською політикою та просуває тему реінтеграції військових у цивільне життя:
"Мені хотілося, щоб більше людей про це дізнавалось. Я максимально почала про це розповідати в своїх соцмережах, я їздила на різні форуми, зустрічі, і ведуча була одного з форумів «Бійці Духу».І мене це наскільки захопило, і розумію, що саме тут я можу бути максимально корисною".
Вишиванку планує одягнути у день перемоги, як це у 1945 зробив це її прапрадід Онуфрій, розповіла.
