У шести громадах Черкащини фахівці зафіксували відхилення норм питної води за мікробіологічними та санітарно-хімічними показниками.
Про це свідчать результати досліджень, проведених із 11 до 15 травня, розповів Суспільному розповів головний санітарний лікар області Володимир Папач.
За словами медика, фахівці відібрали та дослідили 158 проби питної води за мікробіологічними показниками та 155 за санітарно-хімічними показниками:
"Відхилень від гігієнічних вимог за мікробіологічними показниками виявлено у двох пробах з водогонів села Тимченки Чорнобаївської територіальної громади та КП «Чигирин» села Тіньки Чигиринської територіальної громади — загальні коліформи".
Окрім того, у 11 пробах є перевищення санітарно-хімічних показників — на водогонах КП «Комунальник» у Городищі (загальна жорсткість), КП «ВУЖКГ» у Чорнобаї (запах, амоній, залізо), КП «Кам’янка водоканал» у Кам’янці (фтор), КП «Водоканал» у Тальному (нітрати, загальна жорсткість), села Чехівка Іркліївської територіальної громади (залізо), КП «Чигирин» села Тіньки Чигиринської територіальної громади (каламутність, залізо), села Косарі Кам’янської територіальної громади (амоній), додав Володимир Папач.
Будь-яких ускладнень санітарно-епідемічної ситуації, спалахів інфекційних захворювань, пов’язаних із питною водою та питним водопостачанням, на території області не зареєстровано", — зазначив фахівець.
Загальні коліформи, кишкова паличка та ентерококи — що варто знати
Загальні коліформи та кишкова паличка — це група мікроорганізмів, які використовують для оцінки якості води і є обов’язковими при проведенні досліджень за бактеріологічними показниками, пояснила заступниця генерального директора Черкаського обласного центру контролю та профілактики хвороб Наталія Видра.
"Їхня присутність вказує на можливе забруднення або порушення санітарно-гігієнічних норм, хоча самі вони можуть не бути безпосередньо патогенними, тобто за нормальних умов не викликають захворювань", — додала фахівчиня.
Наявність у воді загальних коліформ свідчить про:
- наявність застійних явищ у розподільній мережі водогону, особливо на тупикових ділянках, водогінних мережах будинків, що мають підкачку, водонапірних баках тощо;
- потрапляння зовнішніх забруднень у водогінну систему через зношеність або пошкодження труб.
Наявність кишкової палички у воді свідчить про органічне забруднення та вказує на можливу присутність патогенних мікроорганізмів.
Ентерококи — це види мікроорганізмів, які також відносять до групи санітарно-показових, додала Наталія Видра.
"Вони зазвичай походять із кишківника теплокровних — людей і тварин. Оскільки вони завжди присутні в організмі, то зазвичай не викликають захворювань, проте їх наявність у питній воді вказує на можливе антропогенне забруднення питної води, що є більш небезпечним та потребує проведення профілактичних заходів у водогінній системі", — пояснила вона.
Чим небезпечне залізо у воді
Залізо є природним мінералом, який часто зустрічається у воді. Його надлишок у питній воді може мати негативний вплив на здоров'я, розповіла Суспільному заступниця генерального директора Черкаського обласного центру контролю та профілактики хвороб Наталія Видра.
"Черкаська область має поклади залізо-марганцевих руд, через що і марганець, і залізо (а часто і обидва ці мінерали разом) зустрічаються у питній воді. Основні родовища зосереджені в центральній та південній частині області, зокрема, в межах Черкаського, Золотоніського та Уманського районів", — пояснила фахівчиня.
За її словами, вміст заліза вище встановлених гігієнічних норм надає воді неприємний металевий смак і запах.
"Така вода може мати іржавий, бурий або чорнуватий відтінок, що робить її непридатною для споживання", — додала Наталія Видра.
За словами фахівчині, норма вмісту заліза, згідно з ДСанПіН 2.2.4-171-10, у питній воді водогонів, фасованій воді становить не більше 0,2 мг/л, у воді криниць, свердловин, каптажів — не більше 1,0 мг/л.
Тривале вживання питної води з надмірним вмістом заліза може спричинити:
- нудоту, біль у животі, метеоризм;
- сухість, ламкість волосся, сухість шкіри, подразнення та алергічні реакції;
- втому, слабкість;
- закрепи або діарею.
Методи очищення води від надлишків заліза
За словами Наталії Видри, у домашніх умовах можливо застосовувати метод відстоювання води або аерації (окиснення киснем).
"Питну воду зберігають у хімічно інертному посуді (ємності з нержавіючої сталі, емальованих відрах тощо). Метод полягає у насиченні питної води киснем повітря. При цьому двовалентне залізо (розчинне у воді) окиснюється до тривалентного (нерозчинного у воді). У результаті залізо окислюється та перетворюється на нерозчинний іржавий осад у вигляді нальоту", — пояснила фахівчиня.
На підприємствах питного водопостачання ефект знезалізнення може досягатися шляхом розбризкування води з метою аерації у спеціальних пристроях — градирнях. При цьому осад збирається у спеціальному відстійнику або затримується на фільтрі.
Можливий і метод хімічного окислення, додала Наталія Видра:
"Для прискорення процесу окислення застосовують реагенти, такі як гіпохлорит натрію, перманганат калію або озон. Вони швидко переводять залізо до нерозчинної форми, у формі осаду. Після цього воду пропускають через фільтр, який затримує осад".
У деяких випадках застосовують іонний обмін. У такому випадку застосовують гранульовані іонообмінні смоли, які замінюють іони заліза на іони натрію.
"Такий метод ефективний для води з помірним вмістом заліза. Деякі іонообмінні смоли здатні видаляти марганець разом із залізом та іншими металами. Це ефективно для води зі змішаними забрудненнями", — розповіла Наталія Видра.
Також вона розповіла про те, як застосовують для очищення води мембранні технології:
"Зворотний осмос або нанофільтрація допомагають повністю видалити залізо разом з іншими домішками. Це високоефективний, але затратний метод, який часто використовують для очищення питної води в домашніх умовах".
Також, додала вона, можна застосовувати фільтрацію:
"Це використання фільтрів із каталітичними матеріалами (наприклад, діоксид марганцю). Також для покращення якості води використовують вугільні фільтри".
До яких наслідків може призвести перевищення вмісту амонію
Перевищення вмісту амонію у воді питній свідчить про потрапляння до водогонів або джерел водопостачання забруднень органічного походження, що несе певні ризики для здоров’я людини та стану водогінних мереж, зазначила Наталія Видра.
"Сам по собі амоній є безпечним у невеликих кількостях, оскільки це природна сполука, яка присутня в навколишньому середовищі, організмах і навіть у продуктах. Проте при великих кількостях та постійному надходженні в організм людини він може спричиняти подразнення слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, нудоту, блювання, біль у животі, а у важких випадках — порушення роботи печінки, нирок та нервової системи", — пояснила медикиня.
Особливо до амонію чутливі діти, вагітні жінки та люди з хронічними захворюваннями нирок, додала вона.
"Вода з високим вмістом амонію має неприємний запах (рибний, затхлий), металевий присмак, може бути мутною і тому, як правило, її не вживають через такі непривабливі показники", — пояснила Наталія Видра.
Зі слів фахівчині, крім негативного впливу на стан здоров'я людей амоній також спричиняє корозію труб і розвиток біоплівок у мережах водопостачання, що погіршує їх санітарний стан.
Вплив фтору у воді на організм людини
Фтор — це хімічний елемент, який природно міститься у воді, ґрунті та продуктах харчування. Він відіграє важливу роль у зміцненні зубної емалі та профілактиці карієсу, однак його надмірний або недостатній вміст у питній воді може мати негативні наслідки для здоров'я, розповіла заступниця генерального директора Черкаського обласного центру контролю та профілактики хвороб Наталія Видра.
Небезпека надмірного вмісту фтору
При вживанні води з високим вмістом фтору (>1,2 мг/л для Черкаської області) можливі такі наслідки:
- флюороз зубів — поява білих або темних плям на емалі зубів;
- остеофлюороз — надмірне накопичення фтору в кістках, що може призводити до їхньої ламкості.
Як убезпечити себе
- Використовувати фільтри для очищення води, якщо рівень фтору перевищує допустимі норми;
- Контролювати використання зубних паст і ополіскувачів для зубів, що містять фтор; не користуватися ними у місцевості, де виявлено високий вміст фтору в питній воді.
Помірна кількість фтору корисна для здоров’я, однак як надлишок, так і дефіцит можуть призвести до серйозних проблем. Тому важливо контролювати якість питної води та її хімічний склад, додала Наталія Видра.
