У Гельмязівській громаді бузинник — кулінарне надбання всієї України — готували понад століття тому. Рецепт передавали від бабусі до онуки.
Про це розповіла Суспільному староста села Плешкані, учасниця місцевого фольклорного колективу "Плешканівські молодички", Олеся Семенець, зусиллями колективу десерт внесли до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.
Серед вишитих рушників, керсеток і веретен "Плешканівські молодички" готують бузинник. Поки нового урожаю ягід бузини немає, використовують заморожені й проварюють їх 10-15 хвилин.
Як готувати бузинник місцева жителька Світлана Корепіна знає з дитинства. Ця страва, як розповіла вона, завжди була на їхньому столі — і в будні, і в свята. Тож нині цю традицію жінка передає своїм дітям та односельцям.
"Бабуся в мене готувала, мама готувала. А тепер ми це вже розширюємо, і ми бузинник готуємо частіше. Бувають культурні заходи, і ми також варимо цей бузинник. Діткам це дуже цікаво. Ми навіть з переселенцями бузинник готували. Військових пригощали смаколиками. Їм дуже всім сподобалося. Вони дивуються: "Як це? З бузини? Те, що всі вирубують, а тут бузинника наварили? Це справді воно? Ні, не може буть", — прокоментувала пані Світлана.
Таке ж здивування було в самої пані Валентини — найстаршої учасниці колективу:
"Вона, як то кажуть, з діда-прадіда йде. Бабуся повчила мою маму, мама мені вже розказувала. По сусідах, по своїх бабках, по других бігала дивилася. Просто мені так дивно було, що це за бузина така добра?"
Секрет, як виявилося, у додаванні фруктів. Утім, зазначила пані Валентина, з ними треба не "переборщити":
"Бузина свій смак має, яблука — свій. Ще груші можна додавати, сливи. Хто як смакує, так і додає".
Далі страву проварюють ще десять хвилин та підсолоджують, прокоментувала пані Валентина:
"Треба сюди додати цукор. А потім наш бузинник ми затягуємо борошном, щоб він був густенький і.
Смакувати бузинником варто охолодженим. Тоді він стає ще трішки густішим, розповіла Ніна Степанець:
"Вживати його в гарячому вигляді не треба, тому що можна отримати розлад кишківника, хоча це лікарська рослина".
На смак бузинник схожий на варення чи мармелад. В оригіналі він солодкий, але з кислинкою. За часів, коли цукерок було обмаль, — це був справжній місцевий смаколик, розповіла староста Плешканівсього округу Олеся Семенець:
"Ми ходили до наших старожилів, і вони всі дуже добре про них знають. Найстарша наша жителька вмерла в 103 роки, і вона про цю страву уже знала — вона її готувала. Тобто за нашими такими показниками, здогадками — 120 років цій страві уже є, але ж вона і до того була".
Аби бузинник не зник і його історія продовжувалася, у 2018 році учасниці колективу взялися його відроджувати. Завдяки їхнім зусиллям у липні 2022 року Мінкультури внесло його до Національного переліку нематеріальної культури України, додала пані Олеся:
"Зараз у нас є війна. Війна, яка хоче знищити нас, як українців, знищити нашу націю, культуру. Але ж саме культура, наша мова, наші традиції роблять із нас українців. Ми хочемо внести також свою частинку, «нести» цей бузинник, що це наше українське і в нас його ніхто ніколи не забере".
"Бузинника варять не тільки в Плешканях, його варять і в Калениках, і в Підставках, і в Гельмязові (це найближчі наші села). Наприклад, у Підставках додають манку. Манка це вже взагалі, як окрема страва. Тому ми не можемо його прирівняти до киселю, і він зовсім інший за смаком. Ви кисіль з бузинника не зварите", — прокоментувала Олеся Семенець.
Нині, як додала пані Олеся, "Плешканівські молодички" популяризують страву у школах громади, відвідують з нею фольклорні фестивалі та частують нею знайомих й гостей села. І все це роблять з піснею.
