Ветерани аматорського театру у Каневі презентували комедію "Майже фараони" за мотивами твору драматурга Олексія Коломійця.
До постановки долучилися ветерани, члени їхніх родин, дружини загиблих і зниклих безвісти, а також актори міського Будинку культури та Канівського фахового коледжу культури і мистецтв, розповіла Суспільному режисерка проєкту Оксана Труфанова
У краватку, сорочку та костюмі у повсякденному житті актор театру ветеранів Олександр Кришун носить нечасто, розповів він. Втім, на прем’єрі він — у новому образі — зобов’язує роль, зазначив ветеран. З його слів, ще два роки тому він тримав у руках зброю, а тепер вперше вийшов на сцену театру:
"Я пішов добровольцем в перший же ж повномасштабної війни, тоді якраз день народження у мене було — 50 років. Замовили ресторан, а вийшло, що був у ТЦК. Був я головним сержантом взводу. Крайні бої — у Васюківці, там отримав два тяжких поранення. Я не міг подумати, що в 54 роки піду на сцену. А в 50 років візьму автомат і піду на позиції: окопи, штурми. Довелося і таке в житті побачити".
Наймолодший серед акторів, 25-річний ветеран війни Микола Олійник, розповів, що його герой схожий на нього. Тому вжитися в роль було не складно.
"Я граю основну роль і декілька невеличких. Якось воно одразу все вдалося. Перші слова, перші сценки і пішло, пішло".
До війська, як прокоментував ветеран, долучився у 21-річному віці:
"Ми виходили з позицій, я був командиром відділення, випустивши першу групу, ми виходили також і одного з наших бійців було поранено. Були змушені зупинити групу на краю посадки і нас накрив дрон. Один з прильотів пройшов повз, а інший, я відчував ніби він в мене летить, і цей снаряд впав дуже близько, мене підкинуло вгору, розбив череп ззаду, після чого мені вирізали шматочок мозку".
Такі ініціативи вважає необхідними для ветеранів, адже вони допомагають адаптуватися до цивільного життя, зауважив Микола Олійник:
"Нам потрібні такі заходи, бо хлопцям, які знаходяться наодинці зі своїми думками, дуже важко, і потрібні такі заходи, де можна думки розгалужити".
Психологиня проєкту Юлія Зозуля розповіла: супроводжувала акторів-аматорів протягом усього періоду підготовки до вистави:
"Я дослідила сильні сторони, межі і ресурси людини, і відповідно до цього формувалися персонажі і робота.
За словами психологині, кожен актор театру має травматичний минулий досвід. У цих випадках одним з дієвих засобів до зцілення є акторська гра, пояснила вона:
"Всі емоції, які не випущені, виходять іншим способом — через персонажів, а насправді — через нас".
Подивитися виставу прийшов канівчанин Володимир Третьяков:
"Моя жінка тут вона грає одну із ролей. Мені так цікаво, чесно: ця п'єса, ці хлопці, які пройшли пекло".
Режисерка проєкту Валентина Шевчук розповіла, що ініціативу "Театр ветеранів" у Каневі започаткували у вересні 2025 року. Тепер презентують першу виставу на театральній сцені, підготовку до якої розпочали цьогоріч у січні:
"Репетиції були двічі на тиждень, а протягом квітня — щодня. Ми дуже вдячні їм (ветеранам — ред.) за це. Роботи проведено дуже багато".
Режисерка проєкту, начальниця відділу культури виконавчого комітету Канівської міської ради Оксана Труфанова розповіла: до вистави залучили 18 акторів. Серед них — ветерани, члени їхніх родин, дружини загиблих і зниклих безвісти.
"Це соціально-побутова комедія про відношення чоловіків та жінок", — прокоментувала пані Оксана.
Оксана Труфанова додала, що відвідати виставу охочі мали змогу за донат у 200 гривень. Кошти збирали на потреби військового із Канівщини. Про зібрану суму обіцяють повідомити за декілька днів.
"Раджу не замикатися, не п’янствувати, а все-таки працювати над собою. Життя продовжується", — зауважив ветеран Олександр Кришун.
