У Шполі на Черкащині 7 березня відбулася акція "Не мовчи — полон вбиває". Цього разу, аби підтримати дружин, матерів, сестер та доньок зниклих безвісти військовослужбовців, їм дарували тюльпани.

Квіти для такої справи надали небайдужі містяни, розповіла Суспільному співорганізаторка заходу Галина Лозова-Генчу.

За словами пані Галини, це тридцять перша акція на підтримку українських захисників у місті.

Тюльпани для тих, хто чекає: у Шполі на Черкащині відбулася акція "Не мовчи — полон вбиває"

Акція на підтримку зниклих та полонених військових у Шполі, 7 березня 2026 року. Суспільне Черкаси/Тетяна Омелян

Учасники зібралися на одній із центральних вулиць Шполи. Пані Надія прийшла на неї з донькою Вікторією. Другий рік вони чекають на чоловіка та тата:

"Він зниклий безвісти – Велика Новосілка, Донецький напрямок. Ми знаємо, віримо, що наш тато живий".

Акція на підтримку полонених та зниклих безвісти захисників, 7 березня 2026 року. Суспільне Черкаси/Тетяна Омелян

На акцію принесли речі зниклих безвісти військовослужбовців, які вони встигли відправити рідним додому, розповіла одна з учасниць — пані Ірина:

"Є речі військового, який наразі перебуває в лавах ЗСУ. А ще — речі безвісти зниклих".

Акція на підтримку зниклих та полонених військових, 7 березня 2026 року. Суспільне Черкаси/Тетяна Омелян

Щосуботи з сином приходить на акції і Лілія Темненко. Саме тут, пояснила вона, отримує підтримку. Вони чекають, що їхній голова родини Олександр повернеться, або з’явиться про нього бодай якась звістка:

"Він служив у 54 окремій механізованій бригаді. Зник на Сіверському напрямку влітку. Тепер кожної суботи ми тут".

Акція на підтримку зниклих та полонених військових, 7 березня 2026 року. Суспільне Черкаси/Тетяна Омелян

Місцева жителька Ніна Носова чекає на сина.

"Ми хочемо, щоб увесь світ бачив, що ми чекаємо їх. Щоб їх повернули живими. Ходимо сюди кожної суботи", — зазначила вона.

Щотижня на акцію приходить понад пів сотні родин зниклих безвісти та полонених військовослужбовців, розповіла співорганізаторка акції Галина Лозова-Генчу. Її чоловік Дмитро з позивним "Борода" перестав виходити на зв’язок у серпні 2024 року.

"Це трохи об’єднує і підтримує. Дає розуміння, що я не даремно живу. Ми — голоси цих людей, ми — їхні обличчя. Поки вони нас захищають і поки ми не знаємо, де вони, ми всією душею віримо, що вони повернуться до нас".

Акція на підтримку зниклих та полонених військових, 7 березня 2026 року. Суспільне Черкаси/Тетяна Омелян

Напередодні Міжнародного дня боротьби за права жінок, додала співорганізаторка, учасниць акції вирішили привітати квітами. Букети для такої справи надали небайдужі містяни — Юлія Пільгун із родиною. А отець Роман Саломатін допоміг солодощами.