Дітей двоє, а пенсія — одна. У такій ситуації опинилася родина загиблого військового з Черкащини Віталія Коцюби. Його життя обірвалося у березні 2024 року. Відтоді держава має виплачувати його сину та доньці пенсію по втраті годувальника. Утім, її отримує лише первісток, народжений у шлюбі. А от доньці, яка з'явилася на світ, коли пара була розлучена, але проживала разом, у такій виплаті відмовили.
Нині встановити батьківство намагається у суді, але зробити це без зразка ДНК померлого чоловіка не може, розповіла Суспільному мати дітей Анна Коцюба.
Десятки світлин, нагрудний знак та військовий однострій — це все, що залишилося в неї на згадку про чоловіка, розповіла черкащанка Анна Коцюба. На війну її Віталія мобілізували у грудні 2023 року.
"Він навчання пройшов і вони поїхали в Донецьку область. А в Донецькій області перший його вихід був і він одразу... 8 березня вони пішли, а 10 він мені сказав, що повинні повернутися. Я дзвонила — не додзвонилася", — прокоментувала жінка.
Вже за кілька днів, додала Анна, дізналася про смерть чоловіка. На той час їхньому сину Нікіті було одинадцять років.
"Тато дуже любив мене. На річку ми з ним дуже часто ходили. Він мене плавати навчив", — сказав син Нікіта.
Донечці Маріанні пощастило менше, зазначила Анна. Тата бачила лише по відеозв’язку. Коли він загинув, їй було десять місяців:
"Вона бачить фотографії на прапорі. У неї питаєш: хто це? Вона каже: папа".
Але тепер, додала жінка, має довести це документально. Усе через невпорядковані документи.
"Ми жити з ним почали з 2010 року, а потім посварилися і розлучилися офіційно. Потім зрозуміли, що не можемо один без одного, помирилися і в 2022 році в нас доця родилася. Але ж заново ми не розписалися. . Я тоді, як свідоцтво про народження робила, там в мене зазначено, що розлучена. І в свідоцтві записано, що він її батько. А у витязі зі свідоцтва написано, що «зі слів матері»", — розповіла пані Анна.
Тож саме через це пенсійний фонд відмовив дівчинці у призначенні пенсії по втраті годувальника, пояснює Анна Коцюба:
"Старший син отримує. Там все по документах нормально, а на меншу не отримуємо, бо це ж немає визнання батьківства".
Для цього потрібен зразок ДНК чоловіка. Його напередодні похорону, у березні 2024 року, у чоловіка відібрали. Але куди скерували — невідомо. Тож, аби це з’ясувати, як зазначила Анна, зверталася у низку інстанцій:
"Адвокат подавав запит, щоб дізнатися, де саме знаходиться цей зразок ДНК і в Дніпро, і в Волноваху він подавав".
Саме там служив її чоловік, додала Анна:
"З поліції була відповідь, з прокуратори відповідь була, що відправили у Волноваху".
Однак, і там знайти зразок ДНК чоловіка теж не вдалося. Тож, за словами пані Анни, звернулася до суду, аби у такий спосіб домогтися визнання батьківства і призначення виплат у пенсійному фонді. Прокоментувати ситуацію у Пенсійному фонді відмовилися, пояснивши, що ситуація індивідуальна. Крапку в ній має поставити суд.
"Ми в районний суд подавали, в окружний. З районного перевели справу в Придніпровський", — прокоментувала жінка.
Саме там 3 лютого відбулося засідання у справі. На ньому Анна клопотала, аби суд витребував зразок ДНК чоловіка, і в морзі, де перебувало тіло чоловіка, і у військовій частині, де він служив. Це прохання суд задовольнив.
Але, як розповів Суспільному юрист Валерій Макеєв, це не єдиний спосіб встановити батьківство:
"Це як додатковий елемент, коли зразок є, і не потрібно робити те, що називається ексгумація. Не потрібно ворушити те тіло, яке вже поховане Але, якщо зразка немає, у таких ситуаціях дійсно здійснюється посмертна експертиза".
Можливий ще один варіант, додав юрист:
"Навіть коли тіла батька немає, встановити батьківство в судовому порядку можна. Для цього проводиться експертиза серед його рідних та близьких. Наприклад, серед батьків, серед дітей інших".
Анна ж додала: чоловік виріс в інтернаті, його батьків немає серед живих. Та сподівається, що рішення буде ухвалене на їхню з донькою користь:
"Я на 100 % впевнена, що це його дитина і я б так не займалася б цим, якби хоч трохи сумнівалася. Сподіваюся, що ми доб'ємося правди".
