Черкащанка Віталіна Беспалова чекає рік брата, військовослужбовця Збройних сил України Максима Жолобецького, який зник безвісти на війні з Росією.
Річницю з його зникнення — 2 лютого — проводить у вірі, надії та спогадах про брата, розповіла вона Суспільному.
Сестра безвісти зниклого військовослужбовця Віталіна Беспалова розповіла, що її брат — Максим Жолобецький, назавжди залишиться в серці та у спогадах.
"Світленький, біленький, для мене він такий і залишається. Мій маленький братик, зі слів батьків, я його дуже чекала і всім розказувала, коли мама була вагітна, що мені куплять братика і його буде звати Максим. Ми в дитинстві багато билися, сварилися, але все ділили порівну. Не було такого, що один кращий, один гірший, — ми двоє дітей одних батьків", — пригадала вона.
З її слів, разом ділили щасливі моменти — весілля, народження сина:
"Він дуже прив'язався до мого сина і він дуже любив його балувати подарунками, постійно заходив до нас, щоб його провідати, погратися з ним".
У листопаді 2024 року його мобілізували, Максим долучився до 157 окремої механізованої бригади, розповіла пані Віталіна:
"Він дуже позитивно відзивався про навчальний центр, про тих, хто його навчає і в принципі все в нього виходило. Він відповідально до цього відносився і старався виконувати все правильно, навіть фотографії не скидав, в нас немає фотографій його в формі. Єдина фотографія його в формі в поганій якості, що її не обріжеш. Потім їх перевели на полігон і там він півтора місяця проходив навчання. 12 січня його відрядили в район виконання бойових завдань у Донецьку область".
Понад тиждень брав участь у бойових діях, тоді, як пригадала Віталіна Беспалова, втратила з ним зв'язок:
"Через тиждень від того, як він пішов на позиції, він написав, що його переводять на інші позиції і він буде ще тиждень: «Привіт, в мене все окей, посилка хай буде, якщо не відкликали, буду десь до наступної середи». Це 29 січня, це була, мабуть, середа".
У лютому жінка отримала сповіщення — зник безвісти:
"Я отримала сповіщення і ніколи не думала, що в мене буде така бурхлива реакція на це, в мене була істерика, мене дуже колотило".
Відтоді розпочали пошуки, зазначила Віталіна Беспалова:
"Стараємось нічого не пропускати для того, щоб бути озброєним цією інформацією з приводу пошуку, ідентифікації, позаяк у нас статус невизначений, у нас немає підтвердження полону, у нас два варіанти і ми повинні моніторити та знати, що нам робити в тій чи іншій ситуації".
Вона вірить, що брат повернеться та надсилає йому повідомлення:
"Я так писала йому, що у нас відбувається, що Павлик пішов у садочок, ну щоб він знав, бо він дуже його любить".
Тепер Віталіна щотижня відвідує акції на підтримку зниклих безвісти та військовополонених.
"Вперше на акцію ми пішли в той тиждень, коли дізнались, що Максим зник, ми пішли просто без нічого, підійшли до жінки і допомогли їй прапор тримати. Було дуже холодно, мороз як зараз, мабуть, але ми достояли до кінця. Потім я взяла для себе на три тижні паузу, була дуже важка для мене акція, була ще свіжа ця рана".
Відтоді не пропустила жодної акції, на них приходять всією родиною — мати з батьком стоять на Соборній площі, а вони з чоловіком рухаються у складі автоколони. На акції, за словами жінки, знайшла опору й підтримку:
"Це зараз як велика сім’я і це період — про любов, біль і підтримку: любов до своїх рідних, біль за оцю невідомість і підтримку один одного. У мене особисто немає очікувань, я живу тут і зараз. Я прекрасно розумію, що які б не були очікування, про що б ти не думав, насправді все вже сталося, тобто те, що було рік тому, вже відбулося, просто ми не знаємо, що це відбулося і живемо в очікуванні".
