У черкаській школі №12 організували зустріч із ветеранами, захисниками, яких звільнили з полону, та рідними військових, які загинули, захищаючи Україну.
Захід присвятили Дню Гідності та Свободи, розповіла Суспільному педагог-організатор Анна Ключник.
Серед запрошених була мама загиблого військового Олександра Коцуконя — пані Оксана.
"Втрата сина, втрата дітей для батьків – це такий біль, який не переживається, ми з ним живемо. Але я після поховання сина поставила собі таку ціль — жити далі попри все, виконувати його прохання, тому що одне з останніх його повідомлень було: «Я б не хотів із Вальгалли дивитися як ви плачете»", — розповіла вона.
Ветеран Сергій Жуков військовий шлях розпочав у 2004 році, а після отриманих травм у 2022 році демобілізувався. Та продовжив допомагати побратимам як волонтер. На його думку, діти мають поважати як військових, так і членів їхніх сімей:
"Треба дітей навчати тому, щоб у них була повага до оточення, щоб вони не насміхалися з військових і з батьків загиблих. Якщо не поважати тих, хто віддав найцінніше за те, щоб ти сьогодні зустрів мирне сьогодення, то я пояснити не зможу тій особі, за що я віддав своє здоров'я".
Він забув, який вигляд має дружина, але в полоні пам’ятав запах волосся свого сина. Про три роки полону розповів школярам морпіх 36 окремої бригади Павло Берсан.
Військову службу захисник розпочав у 2017 році. Повномасштабне вторгнення, розповів захисник, зустрів в Маріуполі:
"Повномасштабне вторгнення я зустрів у Маріуполі під час чергового відрядження. Наша військова частина була готова до війни. Ми всі знали, що нас чекає, і всі спокійно цього поставилися. Проблема була в тому, що було 120 кілометрів оточення противником, а логістики, відповідно, не було. Продуктів, боєприпасів із кожним днем все меншало".
У полоні захисник був три роки. Повернувся 30 грудня 2024 року. Про пережитий досвід дітям розповідав вперше.
"Заради вас стоять війська. Ми зайшли в школу і нас зустріли дівчатка-першачки. І такий ком у горлі стоїть. Я сидів у карцері в Таганрозі пів року, там така кімнатка була метр шістдесят на чотири метри в довжину. Я забув, як виглядає матір, як виглядає дружина, я лише пам'ятав, як пахне волосся сина. У вас зараз максимальні можливості, старайтеся максимально отримати ці можливості: займайтесь спортом, ходіть у музичні школи, читайте, радійте, смійтеся. Ви наше майбутнє, збудуйте країну", — звернувся він до учнів.
Мама загиблого 22-річного захисника Назара Набережного, який загинув у січні 2024 року, показала про нього фільм школярам.
Одинадцятикласниця Аріна Кряжева у 2022 році переїхала з міста Лиман, що на Донеччині. Розповіла, що їй було цікаво було познайомитися із гостями і почути їхні історії боротьби:
"Такі заходи дуже пронизливі, хотілося б, щоб частіше таке проводили. Настільки ці люди сильні, які йшли вперед, переживаючи загибель дітей, полон. Вони показують своїм прикладом, як можна бути вольовою людиною".
Зустріч приурочили до Дня Гідності і Свободи в Україні, розповіла педагог-організатор Анна Ключник.
"Ми хотіли донести дітям те, що вони не мають бути осторонь, що вони молоде покоління, яке має продовжувати боротися в тилу і допомагати військовим", — зазначила освітянка.
З її слів, діти були зацікавлені в підготовці, оформленні зустрічі:
"Вони були зацікавлені у зустрічі гостей, адже це актуальна тема, яка стосується кожного. Більшість наших учнів, у яких батьки також військові, розуміють цю важливість. Можна було помітити в залі, що дівчата навіть плакали, їх це взяло за душу".
Наостанок гості подарували школі Прапор Надії, учні ж вручили їм подарунки та малюнки, які виготовили самостійно.
