Індійське серце вісім років б’ється у грудях 24-річного черкащанина Владислава Гутника. Коли юнакові було 16, йому діагностували невиліковну хворобу серця. Врятувати його могла лише трансплантація, на той час таких операцій в Україні не проводили, тому її зробили в Індії.
До Міжнародного Дня серця, який щороку відзначають 29 вересня, Владислав розповів Суспільному свою історію порятунку.
Владислав Гутник сім з половиною років тому лише мріяв про те, щоб допомагати родині по господарству:
"Напухали ноги, такі великі були, руки. Я в лікарню як лягав, то 65 кілограмів було мене і там схуд до 53, злили рідини з мене, бо такий запухлий був. Відтоді, після оперції ,збільшився зріст, вага і борода виросла, все добре".
Тоді Владиславу зробили кілька операцій, а його стан підтримував кардіостимулятор, розповіла мати чоловіка Валентина:
"Він захворів на бронхіт, почав набрякати, і ми поїхали в Київ. Там казали, що потрібна термінова пересадка серця".
Втім, тоді таких операцій в Україні не робили. Врятувати Владислава погодилися в Індії. Ціна трансплантації сягала понад 100 тисяч доларів, розповіла Валентина. Тоді частину коштів зібрали небайдужі люди, частину — спрямувало Міністерство охорони здоров’я. І Влад із мамою вирушили в Індію.
"Я був такий рослявий, тому важко було індійське серце підібрати. Мені сказали готуйтеся — не підійшло. Другий раз сказали — готуйтеся, і знову не підійшло. На третій раз таки сказали готуйтеся, я приготувався і провели", — розповів Владислав.
За словами пані Валентини, найважчим було чекати завершення операції:
"Найтяжче було чекати, найтяжче було, коли його забрали на операцію — це просто не передати".
Опісля операції почалася реабілітація, додав Владислав:
"Я хотів жити, я боровся за це життя і боролася моя сім’я. Я не мав права відступити і здатися".
Відновлення під наглядом індійських медиків тривало шість місяців, лише опісля пацієнта відпустили додому, нині сьогодні за медичними показниками він абсолютно здоровий:
"Почав ходити потроху, зарядки робити, розминки кожен день. Після пересадки серця я сто кілограмів від грудей жму", — розповів Владислав.
За словами Владислава, після пересадки серця він почувається сильнішим:
"Я працюю на складах, я працюю на тяжких роботах. Там, де здоровим людям важко, вони мокрі, а я бігаю і роблю".
Операція дозволила чоловіку здійснити дитячу мрію — повернув у своє життя спорт, додав він:
"У мене є своя футбольна команда, яку я вожу у різні села і ми граємо. Я і сам граю, і як тренер виступаю".
За словами Владислава, єдине, що нагадує про минулу хворобу – це щоденний прийом ліків:
"Аналізи зараз я здаю раз на тиждень. Мені все дивляться і визначають скільки потрібно пити препаратів. Вони є пожиттєвими. Складність була у тому, щоб десь купити ці препарати і де взяти кошти на ці препарати. В цьому була дуже велика складність, держава не видавала препаратів взагалі ніяких".
За словами серцево-судинного хірурга–трансплантолога Олега Журби, сьогодні держава забезпечує ліками пацієнтів після трансплантації органів:
"Зараз є програма забезпечення препарати, які є в списку трансплантації, включаючи цитостатикиЦитостатики — . Є оновлені списки ліків, які входять у програму «Доступні ліки», там зроблені дуже сприятливі умови для пацієнтів".
Закон, який дозволяє пересаджувати органи від померлих донорів в Україні ухвалили у 2019 році, розповів Олег Журба. Відтоді, ця сфера медицини почала стрімко розвиватися:
"Ми рухаємося шаленими темпами, шаленими просто темпами. Ми зробили першу трансплантацію у 2021 році. На даному етапі у нас шість трансплантацій, у цьому році ми виконали дві трансплантації серця".
Таких пацієнтів хірург називає ювелірними, тому що догляд за ними особливий, додав Олег Журба:
"Пацієнти після трансплантації по протоколу має знаходитися місяць у стаціонарі. Тому що у них суворий режим, у них знижений імунітет, бо вони приймають цитостатики. Ми намагаємося контролювати всі показники. Повна реабілітація два-три місяці триває".
І робити такі операції у своїй країні доступніше, пояснив хірург. Адже до 2019 року, лікування одного пацієнта за кордоном обходилося державі у понад 120 тисяч доларів. Нині ж ці кошти лишаються в Україні і дозволяють розвивати трансплантологію тут, додав Олег Журба:
"Якби не було війни, то операцій було б ще більше. Тому що зараз проблема з авіацією, зараз проблема у лікарнях з багатьма речами".
За словами Владислава, можливість робити пересадки серця в Україні є великим кроком в медицині:
"Коли роблять у своїй країні, свої люди, то це набагато легше. Найголовніше, щоб закінчилася війна в Україні, щоб пересаджене серце якомога довше працювало. Ну, і щоб видавали препарати".
