Тарас Шевченко — військовослужбовець з Канева, на фронт пішов добровольцем після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. 18 липня 2022 року зник безвісти в Донецькій області.
Родина чекала на звістку про нього 990 днів, проте у квітні 2025 року отримала підтвердження про загибель, розповіла Суспільному його дружина Наталія Шевченко.
Армійські речі Тараса Шевченка Наталія зберігає й досі. Розповіла, що вони нагадують їй про коханого:
"Багато разів я вже після його загибелі задавала собі питання: чому саме мені довелося проживати такі моменти?. Я дійсно була, як то кажуть, за чоловіком".
Коли в перші дні повномасштабного вторгнення Тарас пішов добровольцем на фронт, Наталя з донькою поїхала за кордон:
"Те, що він пішов на війну, я дізналася не від нього, від інших людей. Він не хотів говорити нам. Він знав, що я просто кинуся і повернуся додому, він цього не хотів".
Спочатку військовий проходив службу в Каневі, а в червні 2022 відправився воювати в Донецьку область. Під час останньої розмови з чоловіком, він просив залишатися в безпеці до завершення війни, додала Наталя:
"Це була найважча розмова. Він давав мені настанови, що я маю робити, якщо з ним щось станеться. І сам перший просив не повертатися в Україну, допоки він цього не дозволить, або допоки не закінчиться війна. Я не виконала його прохань, і повернулася в Україну 10 квітня 2023 року".
За словами Наталії, через два дні після розмови 18 липня 2022 року вона дізналась, що чоловік зник безвісти й відтоді чекала на нього 990 днів:
"Найщасливішим з цих днів очікування було 8 січня 2024 року. Цього дня координаційний штаб мені повідомив, що статус мого чоловіка змінюють на полонений — три тижні щастя, а вже 5 лютого статус знову змінили на зниклого".
Проте у квітні вже слідчий повідомив, що чоловік загинув, але вона досі сподівається, що він живий, додала Наталія:
"Хоча я вам скажу, що ці 990 днів пошуків були наповнені вірою та надією, вони досі живуть всередині. Я приходжу на могилу, а надія все-таки є. Сподіваєшся, що можливо якась помилка".
За словами Наталії Шевченко, головною підтримкою для неї нині є донька:
"Найбільше сил мені надає моя донька, вона — продовження батька, вона від нього взяла дуже-дуже багато".
Нині пані Наталія чекає брата Юрія, який теж серед безвісти зниклих.
"Я не можу розповідати багато, тому що на цей момент він зниклий безвісти. Є все-таки надія на те, що він може бути в полоні. Тим більше, що після їхнього зникнення все-таки підіймали дрони, і його й побратима на позиції не було", — розповіла черкащанка.
Родини, члени сімʼї яких вважають зниклими безвісти, мають не втрачати надії, додала Наталія:
"Для родин, які мають такі втрати, у яких рідній у статусі зникло безвісти, ні в якому разі не потрібно опускати рук, навіть якщо історія закінчується так, як моя".
