У мисливському господарстві "Совин Яр", що у селі Водяники на Черкащині, за 20 років вдалося виростити і випустити в природу дванадцять пугачів. Раніше там жили різні види сов, нині — тільки пугачі.
Зустріти цих птахів у дикій природі в Черкаській області – велика рідкість, розповів Суспільному орнітолог Максим Гаврилюк.
У перекладі з латині назва цього хижака — "чаклун", пояснив пан Максим. Ці птахи ведуть нічний спосіб життя, додав він.
"Вони дуже гарні, дуже романтичні. Для людей, які не настільки обізнані з їхнім способом життя, їхній образ є таємничим, адже як можна вночі не тільки літати, а ще й полювати", — пояснив фахівець.
Черкащина — не дуже привабливий регіон для проживання сов, розповів науковець. Загалом, усе залежить від того, чи є для них їжа. З його слів, усього три види сов можна зустріти у природі: сіру, вухату та сича. Останній найчастіше живе ближче до людей – у будівлях. Іноді малеча хатнього сича через комин може опинитися просто в будинку.
Тоді, радить орнітолог Максим Гаврилюк, пташеня варто посадити на дерево або на будівлю, адже поруч обов’язково є батьки, які знайдуть його і коли стемніє принесуть їжу. Бо ж пташенята сов дуже рано, ще не вміючи літати, покидають гніздо і до нього вже не повертаються.
Нині у "Совинім Яру" нині мешкає пара червонокнижних пугачів. Орнітологи дослідили: у природі на Черкащині їх практично неможливо зустріти, хіба випадково залетять, зазначив Максим Гаврилюк.
Відвідувачці "Совиного яру" Дарина Колісник пугачі подобаються:
"Я вражена. Це дуже цікавий, таємничий птах. Щоразу дивлюся на них, як вперше. Кожна має ніби має якусь особливу рису обличчя. Дивишся і намагаєшся зрозуміти – що ж вона там таке думає".
Започаткував розведення сов у Водяниках ректор черкаського університету Олександр Черевко близько двадцяти років тому. Тоді, розповів він, знайомий орнітолог привіз чотирьох пташенят. Відтоді має цю справу за хобі — розводить птахів і випускає в природу. Щоправда, далеко вони не летять:
"І по сьогоднішній день в одній із башт живе родина сичів – понад 15 років. Взагалі, я свого часу мав вольєр у селі, де вирощував урізні види сов вирощував: і сіру, і сову вухату, і сичів. Із січня по березень до лісу під’їжджаєш і чуєш, як пугач кує свою пісню".
Нещодавно, розповів Олександр Черевко, вони разом із колегами — орнітологом Максимом Гаврилюком та краєзнавцем-істориком Григорієм Голишем — написали й видали книгу "Найзагадковіший птах України", де зібрали як наукові факти про сов, так і те, як вони представлені в етнографії, нумізматиці, літературі та топоніміці.
Максим Гаврилюк додав: до цих птахів завжди буде інтерес, не лише пізнавальний, а й науковий:
"Чим більше їх досліджуєш птахів, тим більший інтерес вони викликають".
