Свою роботу на одну хвилину 10 липня зупинила Третя міська лікарня Черкас. Так лікарі вшанували пам'ять медиків, які загинули під час повномасштабної війни в Україні, розповів Суспільному завідувач травматологічного відділення Юрій Бейкун.
Таку хвилину мовчання на честь загиблих на фронті медиків в Україні цьогоріч проводять вперше. Це ініціатива команди Відзнаки "Орден Святого Пантелеймона", повідомили на офіційному сайті Міністерства охорони здоров'я.
Ректорка Черкаської медичної академії Інна Губенко розповіла, що досі пам'ятає першу зустріч зі своєю студенткою Валентиною Нагорною з позивним "Валькірія".
"Валічка була санітарним інструктором евакуаційного відділення, вона починала з азів. Зайшла молода дівчина, красива дівчина, впевнена в собі, дівчина, яка може дати раду собі і близьким, рідним. Значить вона може надати допомогу і військовим", — пригадала Інна Губенко.
Здобувати медичну освіту Валентина Нагорна приїхала до Черкас не сама, а з коханим. Теж медиком, додала пані Інна:
"Вони, навчившись домедичної допомоги, виходжуванню хворих на передовій, хотіли стати кваліфікованими лікарями".
У цивільному житті Валентина була біотехнологом та майстром манікюру. Від початку повномасштабної вона почала працювати в екіпажах медичної евакуації та на стабілізаційному пункті Третьої штурмової бригади. За час служби, зі слів пані Інни, дівчина вивезла та врятувала понад сотню поранених бійців. Утім, завершити навчання в Академії не встигла.
"Для нас було це шоком, ми навіть зараз не повірили в це, ми подумали — це якась помилка", — розповіла Інна Губенко.
Валентина разом із коханим Данилом загинули торік на початку жовтня під час виконання бойового завдання.
"Вступили, успішно склали екзамени, успішно вони почали навчання. Але, на жаль, смерть перервала все", — пригадала ректорка.
Аби вшанувати пам'ять таких як Валькірія — загиблих бойових медиків, цьогоріч в Україні вперше проводять хвилину мовчання.
"Їх загинуло багато. Вік немає значення. Гинули як молоді хлопці, так і старші дядьки. Є хлопці взагалі як діти — 23-24 роки. Сказати, що вони щось побачили у житті? У мене двоє таких загинуло", — прокоментував майор медичної служби Сергій Горбенко.
Він має за плечима дві військові компанії: з 2014 по 2016 роки та від початку повномасштабної війни до березня 2025 року.
"Починаючи від Сіверська, закінчуючи околицями Соледару та Бахмуту. З точки евакуації до стабпункту все вирішує час. Час втратили — втратили людину", — зазначив він.
Лікар керував однією із точок евакуації на низці "гарячих" напрямків. З його слів, бойові медики — це завжди мішень для російської армії:
"Для них — це більше як сафарі, медичні еваки — прекрасні цілі. Вони стараються, як завжди, їх або вибивати або підривати".
Командир танку Михайло — один із тих, кого врятували бойові медики:
"Евакуація відбувалася з-під Костянтинівки, це був FPV-дрон. Нас підняли хлопці з «Азову», дуже професійно працювали. Нас четверо було, їх двоє. Забрали дуже швидко, довезли".
Саме завдяки оперативним діям евакуаційної бригади, зі слів Михайла, йому вдалося зберегти життя:
"Все, що вони роблять — це подвиг, який, я сподіваюся, ніхто не забуде".
Хвилина мовчання за загиблими бойовими медиками — це шана тим, хто поклав своє життя, рятуючи інших, розповів майор Сергій Горбенко.
"Людей з точки евакуації бійці не пам'ятають, вони не знають, хто їх забирає. Тому, я вважаю, цих безіменних героїв, які лягли там і вже ніколи не повернуться до нашого життя або пропали безвісти — це наш обов'язок просто зупинитися і хвилину постояти, помовчати".
На сьогодні під час повномасштабного вторгнення в Україні загинули 510 медиків, додала вже ректорка медичної академії Інна Губенко:
"Черкаських медиків на цій страшній війні, бойових медиків, лікарів і середнього медичного персоналу полягло близько 80".
У пам'ять про загиблих лікарів на одну хвилину 10 липня зупинила роботу Третя міська лікарня у Черкасах, зазначив завідувач травматологічного відділення Юрій Бейкун.
