У Черкасах проживає сім'я етнічних корейців Олена Лім та Джемін Джон. Вони готують корейські страви та шанують українські звичаї, а зустріли одне одного за тисячі кілометрів від дому, поблизу Мелітополя, де з дитинства жила Олена. Джемін туди приїхав як місіонер.
Відтоді, з 2010 року, вони завжди разом й спільно пройшли 10 місяців окупації, розповіло подружжя Суспільному.
Вона — його особистий перекладач, а він — її найліпший кухар. Так про свою пару розповідають Олена та Джемін.
"Він і любить готувати й в нього смачно виходить. Звісно я готую, але шеф-кухар в родині — це він. Я допомагаю в основному", — прокоментувала Олена.
Зазвичай у родині готують корейські страви. Головне правило — щоб на столі було багато закусок. Їх додають до основної їжі — рису.
"Якщо ви прийдете в корейський ресторан, вам подадуть закуски і вони безоплатні. В середньому, у звичайному ресторані має бути п'ять закусок мінімум. Але є такі провінції, що дають навіть 30 закусок", — пояснила Олена Лім.
А ще подружжя дотримується народного корейського етикету: голосне жування та чавкання — ознака вихованості, яка означає, що страви смачні, пояснив Джемін Джон.
"У Кореї першим починає їсти старший. Якщо молодший візьме ложку першим — це вважатиметься поганим вихованням. Можна просто їсти м’ясо, а можна запакувати. М’ясо, в принципі ви можете класти у те, що вам подобається", — розповів Джемін Джон.
Познайомились Олена та Джемін 15 років тому на півдні України. Вона — етнічна кореянка. Поблизу Мелітополя жила змалечку, пригадала Олена:
"Коли ми переїхали до України, мені було три роки. Україна — це для мене батьківщина, тому я не пригадую взагалі Узбекистан".
Джемін приїхав до України у 2010 році, як християнський місіонер.
"Я вважав своїм покликанням їхати у Китай і там допомагати біженцям з Північної Кореї. Та не сталося як собі планував, дізнався про корейців, які проживають в Україні. І так приїхав сюди", — розповів він.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, вони опинилися під окупацією. За 10 місяців довелось покинути домівку. Тепер у Черкасах, будують життя наново. З їхніх слів, у родині поєднують дві культури: корейську та українську.
"Мені в Україні подобається природа. Коли ми проживали на півдні, то не могли так багато подорожувати. Виїхавши, ми побували в центрі та на заході України й побачили, яка вона красива".
Проте гра конґі, в яку часто грають разом, нагадує про дитинство у рідній Кореї:
"Коли я навчався в початковій школі, я з дівчатами багато сидів і багато грав", — розповів Джемін.
Джемін українську ще вивчає. Та, як розповіла Олена, пропри незнання мови, його любов до України не на устах — а в серці.
"Моєму чоловікові чи то не пощастило з мовами, чи то пощастило з дружиною, не знаю. Тому спілкуємося ми вдома лише корейською".
