На Черкащині у квітні 2025 року один гектар сільськогосподарської землі коштував 79 235 гривень. Такі дані оприлюднені на сайті "Опендатабот", який моніторить дані українських компаній та фізичних осіб.
Чи виправдана ця ціна для нашої місцевості? Хто з фермерів може придбати землю у нинішніх реаліях? Та чи варто продавати паї у 2025 році? Усе це Суспільне розпитало в агрономів, юристів та експертів із земельних питань.
Продавати та купувати землю сільськогосподарського призначення в Україні можна останні чотири роки. Відповідний закон народні депутати ухвалили у 2020 році вночі з 30 на 31 березня. Для цього скликали позачергову сесію. Розгляд законопроєкту викликав дискусію. Погоджувалися не всі, але зрештою, після внесення численних правок, депутати ухвалили закон.
Набув закон чинності 1 липня 2021 року. Відтак, земля в Україні стала товаром, який можна купити чи продати. Або ж, як і до цього, здати чи взяти в оренду.
Пані Лариса — жителька села Квітки Звенигородського району. Удалині, серед пагорбів і посівів ріпаку є і її пай. Спадок від бабусі. Площею у майже два гектари:
"Землею треба займатися. Для неї треба докладати великих зусиль, щоб були врожаї, щоб щось мати тут", — розповіла пані Лариса.
А ще потрібна й техніка. Тому, з її слів, свій пай віддала в оренду. Щороку він "приносить" близько десяти тисяч гривень.
"В основному люди, які мають паї, то вони всі здали в оренду, уклали договори і я скільки працюю, то не чую, щоб хтось його хотів продати. Продати — це в останню чергу", — зазначила пані Лариса.
Але людей, які виявили бажання зробити це на Черкащині, вистачає. Згідно з інформацією, розміщеною на сайті Держгеокадастру, зі стартом ринку землі право власності від однієї до іншої особи "перейшло" на 16 450 земельних ділянок, загальною площею 30 430 гектарів. У середньому один гектар коштував 45 тисяч гривень.
Серед тих, хто купує землю — агропідприємство Звенигородщини. Але роблять це не за власним бажанням, а вимушено, щоб їхні поля не потрапили до рук конкурентів, розповів директор господарства Петро Євич. Їх обробляють впродовж 30 років. Нині орендують п'ять тисяч гектарів угідь.
"Є люди, які в силу якихось причин не бачать ніякої перспективи в цій землі і вони хочуть її продати. Наше товариство агрофірма «Агро-Рось» візьме цю землю. Що нам допустить, щоб сюди позаходили кримінальні структури, чи де в кого є там зараз кошти? Ну незнаю, хто там може його скупляти", — прокоментував Петро Євич.
Масово купувати землю їхнє господарство не може. Адже значну частину прибутку "з'їдають" поточні витрати, пояснив аграрій:
"Витрати на електроенергію виросли, запчастини виросли, мінеральні добрива виросли. Ціни торік були просто нижче собівартості. Ми продавали пшеницю у збиток. Кукурудзу продавали у збиток".
Дорого обходиться модернізація підприємства. Без неї ніяк, як і без впровадження сучасних технологій, розповів агроном Сергій Гриневич. З останніх новинок — пристрій для боротьби зі шкідниками. На тому обладнанні працює механізатор Вадим Велієв. У період сівби і жнив, як розповів він, у полі по 17 годин на добу. Обробляє і свій пай, який здає в оренду. Продавати не планує.
"Це наша земля. Ми її повинні обробляти і доглядати, і заробляти на ній ми, а не хтось чужий", — прокоментував чоловік.
Якщо купувати землю не під силу агропідприємствам, які обробляють по п'ять тисяч гектарів землі, то яка ж ситуація у дрібних фермерів? Приміром, тих, хто обробляє до 100 гектарів? Це питання Суспільне поставило фермеру із Білозір’я Юрію Стоянову. Своє господарство він заснував вісім років тому. Тоді не мав ні техніки, ні землі. Тому, з його слів, разом з однодумцями об’єдналися в кооператив.
"Ми об’єднали у 2017 році мешканців нашої громади, які утримують у своїх господарствах кози, вівці та корови в основному", — прокоментував Юрій Стоянов.
Він додав, що за роки роботи технікою таки "розжилися". Нині сіють пшеницю, кукурудзу та інші культури. Втім на купівлю землі грошей ще не заробили. Тож її орендують. Загалом близько ста гектарів, розповів фермер:
"Найдорожча ціна (ми слідкуємо за цим питанням) у Кіровограді. 57 тисяч. Я просто не уявляю, що це можна посіять, і яка урожайність повинна буть. Тобто це ще більше, бо це не враховуючи затрат".
Як формується ціна на землю? Чому в одних регіонах вона дорожча, а в інших дешевша? Та скільки черкаських фермерів придбали її після відкриття ринку? Відповіді на всі питання Суспільне намагалося отримати в Головному управлінні обласного Держгеокадастру. Але там від коментаря відмовилися, пояснивши, що мова про землю, яка перебуває у приватній власності, а їхня структура займається комунальною та державною. Тож за роз'ясненнями Суспільне звернулося до Всеукраїнської аграрної ради – це громадська організація, яка займається захистом інтересів сільгоспвиробників. Її юридична консультантка Вікторія Кіпріянова, розповіла: вартість землі залежить від кількох факторів:
"У першу чергу — це певні сформовані ринкові ціни. Грубо кажучи, ми розуміємо, що в середньому по Україні ціна коливатися може від вітори тисячі доларів за гектар і до трьох тисяч доларів за гектар. Далі на ціну впливає безпосередньо місце розташування земельної ділянки. Звичайно, що центральні регіони, західні регіони вони є більш привабливішими для інвесторів щодо землі і в принципі безпеки цих земельних ділянок. Третій фактор, який безпосередньо впливає на ціну, — конкуренція в певному регіоні. Чим більшою є кількість бажаючих придбати земельну ділянку, то звичайно буде і вища вартість".
Аби купувати землю могли не лише великі агрохолдинги, а й дрібні фермери, в Україні з 2023 року працює Фонд часткового гарантування кредитів в сільському господарстві, розповів Суспільному директор обласного департаменту агропромислового розвитку Роман Косенко.
"Засновником фонду є держава в обличчі Кабінету Міністрів. Наші суб'єкти господарювання можуть використати функції даного фонду, 50% вкладу може гарантувати фонд. Що для цього потрібно? Суб'єкти господарювання подають до банку-партнера відповідні документи. Банк перевіряє відповідність документів, звертається у фонд і фонд гарантує. На сьогодні, на 1 квітня 2025 року, було надано позики на один мільйон 100 тисяч гривень двом суб'єктам господарювання і позитивний портфель склав майже 600 тисяч гривень гарантування", — пояснив посадовець.
Також, як додав Роман Косенко, для аграріїв діє ще одна пільгова програма — "Доступні кредити 5 - 7 - 9%":
"Майже всі наші аграрії мають право скористатися нею. Все залежить від того, чи не має в підприємства заборгованостей, чи вони своєчасно виплачують всі податки й збори до державного бюджету. Чи не в стані ліквідації та чи,немає засновників іноземців".
Але на практиці отримати пільгове кредитування не так просто, розповів фермер Юрій Стоянов.
"Ця сама програма «5-7-9» вона дозволяє взяти, так скажемо, кредит під невеликі відсотки, але звісно, що у цій програмі не кожен може взяти участь. Також банк слідкує за фінансовими показниками. Тобто там треба відповідати ряду критеріїв: треба як мінімум два роки показати фінансовий результат, щоб можна було взяти кредит. Важко, важко, фінансування важко залучити під це, але банки на сьогодні готові давати кошти".
Юристка Любов Полішкевич радить не поспішати продавати землю. Адже щороку вартість паїв зростає на 5-7%. Втім, у будь-якому разі, за її словами, не зайвим буде дізнатися ринкову вартість землі. Це можна зробити онлайн на сайті Держгеокадастру, у розділі "Електронні сервіси".
"Витяг про нормативно-грошову оцінку надається безоплатно. Що стосується витягу з державно-земельного кадастру, де детальна інформація про земельну ділянку з інформацією з державного реєстру речових прав на неї, щоб подивитися повну інформацію, яка там ситуація, чи є там обмеження на земельну ділянку, яка її конфігурація, суміжники, площа — це платна послуга і він коштує близько 200 гривень", — пояснила Любов Полішкевич.
"Прогнози такі, що після завершення війни ціна на землю сільськогосподарську може піднятися, але говорити про якісь такі захмарні ціни експерти не готові. Тому рекомендовано, не рекомендовано, варто-не варто. Кожен із власників на даному етапі приймає для себе рішення. Хтось каже, що я хочу зараз пожити, я хочу зараз продати земельну ділянку, а хтось готовий очікувати. Хтось говорить, що взагалі ніколи не продасть земельну ділянку. Це більше залежить від внутрішніх переконань самого власника", — прокоментувала юридична консультантка Всеукраїнської аграрної ради Вікторія Купріянова.
