Лікар-нейрохірург Олександр Паньковецький з 2023 року служить добровольцем у Збройних силах України. Працюючи санінструктором, він щодня рятує поранених у зоні бойових дій. Своєю історією медик поділився з Суспільне Вінниця, розповівши про непрості моменти роботи, небезпеку евакуацій та мотивацію, яка допомагає йому продовжувати боротьбу.
До повномасштабної війни Олександр мав п’ятирічний стаж роботи лікарем-нейрохірургом. Війна змусила його перекваліфікуватися на медпрацівника військової роти. Найважчі моменти — це втрати, з якими доводиться стикатися під час роботи.
"Найважча ситуація була в тому, що поранений боєць, який заїжджав на стабпункт, він в результаті 200. Тобто помирав. Такі випадки були. Звичайно, вони будуть", — зізнався медик.
Попри небезпеку та травми, військові часто демонструють неймовірну витримку, сказав Олександр. Він розповів про одного бійця, який після вибуху FPV-дрону жартував: "Треба було ховатися за стінку, а не ухилятися".
Інший випадок — розвідник із важким пораненням руки, який просив лікарів зберегти кінцівку, щоб повернутися до виконання завдань.
"Щодня доводиться стикатися з такими ситуаціями. Це нелегко, але ми працюємо, щоб допомогти максимально можливій кількості людей", — сказав Олександр.
Медик згадав про нетипові ситуації на фронті, зокрема стабілізацію пацієнта з інфарктом або успішне лікування важких травм голови.
"Часто траплялися випадки, коли здавалося, що боєць не виживе. Однак у підсумку він виживав. Не знаю, чи це завдяки нашій допомозі, Божій волі, чи його власній мотивації. Серед нетипових ситуацій був випадок інфаркту на стабілізаційному пункті. Пацієнт похилого віку скаржився на стенокардію. Його доставили на стабілізаційний пункт, де стабілізували стан і відправили на ПХГПередова хірургічна група (ПХГ) Медичних сил Збройних сил України - це тимчасово створена військово - організаційна структура або підрозділ зі складу військово-медичних закладів для підсилення спроможностей етапів медичної евакуації з метою наближення надання невідкладної кваліфікованої хірургічної допомги в районах прогнозованих масових санітарних втрат.. Інфаркт на передовій — це нетипово, це був одиничний випадок. Поранення голови, яке ми називаємо "в кашу" — це жахлива картина. Однак навіть у таких ситуаціях люди інколи виживали, а в деяких випадках вдавалося зберегти функцію зору. Також траплялися поранення черевної порожнини, що здавалися несумісними з життям, але навіть тоді бійці виживали", — розповів Олександр.
Евакуація поранених — одна з найбільш небезпечних складових роботи. Армія РФ часто обстрілює точки підбору, тому маршрути постійно змінюють.
"Було, що доводилося залишати стабілізаційний пункт, бо ворог засікав його розташування і відкривав вогонь. Це складно, адже такі пункти є життєво важливими для порятунку", — розповів лікар.
Для лікаря найбільшим рушієм залишається віра у перемогу та ненависть до росіян, сказав Олександр.
"Найбільше мотивує ненависть до ворога. Я просто знаю, що потрібно рухатися далі. Головне — досягти кінцевого результату, ось і все. Нам ніхто не допоможе в цій війні, ми повинні впоратися самі. Наші партнери, як видно, часто вагаються і крутять носом. Ніхто, окрім нас, це і є основна мотивація. Якщо ми не зробимо свою роботу, то зроблять нас, — сказав медик.
Війна може бути з позиції нападника або оборони. Війна — це коли нас хочуть стерти. Нас стирають: нашу мову, нашу культуру, наші пам'ятки. Вони б'ють навіть по "Охматдиту". Нас просто знищують. Це геноцид, і я так вважаю. Ми зобов’язані вистояти".
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp
