Американський ортопед-травматолог Роман Гайда, який має українське коріння, приїхав до Тернополя, щоб оперувати військових ЗСУ. Впродовж тижня разом із місцевими медиками він працює зі складними пораненнями. Він розповів Суспільному, що допомагати бійцям його обов’язок.
За його словами, він приїжджає в Україну з 2014 року чоловік приїжджає в Україну. 24 роки був військовим травматологом, тому може поділитися досвідом з нашими медиками і зменшити на них навантаження.
"Мене сумління змушує приїжджати. Я маю українське коріння, вмію говорити українською, я ортопед-травматолог, військовий, маю досвід у воєнній травмі. І знаю, якими жорстокими є воєнні рани. Моє покликання як лікаря — допомогти людям", — сказав медик.
Батько Романа Гайди народився в Тернополі. Згодом емігрував до Америки. У сім’ї, згадує ортопед, завжди була повага до української мови та традицій:
"Була українська школа вранці в суботу, а часом в неділю, коли зручно було. І так я вивчив українську. Мої брати також розмовляють українською. Ми були в українських таборах, відвідували Пласт".
Під час повномасштабного вторгнення Роман Гайда приїхав в Україну вп’яте. Працював у різних містах: Києві, Львові, Дніпрі, Мукачеві. Медик розповів, що доводиться працювати з різними пораненнями: вогнепальними, вибуховими та мінно-вибуховими:
"Це комплексні рани: є дефекти кістки, шкіри, м’язів і нервів. І ще додається високий ризик інфікування. Це все разом дуже важко лікувати, це виснажує. І якщо можна трохи допомогти тим, хто тут працює, мені стає легше, бо я сам це робив в американському війську і знаю, як це".
У Тернополі медик оперуватиме бійців впродовж тижня. Довше залишитися не може, адже у США має власну клінічну практику, де лікує цивільних, а також навчає студентів.
"Тепер моя практика в США — це цивільна травма. Вона значно простіша, аніж воєнна. Їй притаманні відкриті переломи. У моїй практиці є 20% відкритих переломів, а тут — понад 80% чи може навіть 100%. Їх найважче лікувати, потрібні інші підходи".
За словами Романа Гайди, таких травм серед українських військових дуже багато:
"Я спілкуюся з українськими травматологами. Немає такого, що вони можуть собі відпочити сьогодні, бо немає роботи, завжди щось є. Це особливість воєнної травми. Навіть якщо завтра буде мир, то наслідки цих ран будуть роками й з цим треба буде працювати. І коли тут обмежені ресурси — це ще важче".
У тернопільській лікарні ортопед працює з місцевою командою. Часом мусять оперувати пацієнтів до ночі.
"Є деякі складні операції, що забирають трохи часу — 4 години, а може й 5-ть. Тому можна лиш декілька таких операцій зробити за день. Щодня ми робимо від 4 до 7 операцій, у яких я безпосередньо беру участь. Все залежить від їхньої складності", — описує свою роботу Роман Гайда.
Під час повномасштабної війни українські лікарі отримали новий досвід, зауважує ортопед-травматолог. Це, зокрема, пересадка кісток і тканин. У порівнянні з 2014 роком змінилися й методи лікування:
"Тоді не вживали багато імплантів–стержнів, пластин, вважаючи, що це дає високу ймовірність інфікування. Так само було раніше в США. Але згодом медики зрозуміли, що є багато обмежень, якщо дотримуватися такої тактики".
За його словами, в певних випадках найкращий спосіб повернути кінцівку до дії, а пацієнта до звичного життя — використовувати металоконструкції. Вони надають рухомості, стабільності, краще тримають, є менша ймовірність, що кістка не зростеться. Раніше якщо були ушкоджені судини, не було кровопостачання до кінцівки, то майже завжди була ампутація. Тепер в деяких випадках фахівці направляють ці судини і можна зберегти кінцівку.
Нагадаємо, також ставить на ноги українських бійців тернопільський ортопед Сергій Гаріян. Лікар робить по 30 операцій в день. Чоловік каже, так наближає перемогу.
